Аденовірусний ентерит: симптоми, причини та лікування

Про захворювання

Аденовірусний ентерит — це інфекційне захворювання травної системи, спричинене аденовірусами. Найчастіше воно уражає дітей, проте може виникати і у дорослих. Інфекція передається переважно фекально-оральним шляхом, через забруднену воду, їжу або контакт із інфікованою людиною.

Аденовірус здатний уражати слизову оболонку кишківника, викликаючи запальний процес. У результаті порушується нормальна робота травної системи, що проявляється діареєю, болем у животі та загальною інтоксикацією організму.

У більшості випадків захворювання має гострий перебіг, але при ослабленому імунітеті симптоми можуть бути більш вираженими та тривалішими.

Види

Аденовірусні інфекції можуть проявлятися у різних клінічних формах. Серед них:

• Кишкова форма (ентерит або гастроентерит) - основна форма захворювання, при якій уражається травний тракт. Супроводжується діареєю, блюванням, болем у животі.
• Респіраторно-кишкова форма - поєднує симптоми ураження травної системи та дихальних шляхів — нежить, кашель, біль у горлі.
• Генералізована форма - рідкісний, але більш тяжкий варіант перебігу інфекції, при якому вірус уражає декілька систем організму.

Симптоми

Ознаки аденовірусного ентериту можуть з’явитися через 3–10 днів після зараження. Найбільш поширені симптоми:

• частий рідкий стілець (діарея)
• нудота та блювання
• біль і спазми у животі
• підвищення температури тіла
• загальна слабкість
• зниження апетиту
• здуття живота
• ознаки зневоднення (сухість у роті, спрага, слабкість)

У дітей симптоми можуть проявлятися більш виражено і швидше призводити до втрати рідини.

Причини

Основною причиною розвитку захворювання є зараження аденовірусами, які потрапляють до організму через травний тракт.

Найчастіші шляхи передачі інфекції:

• вживання зараженої води або їжі
• контакт із інфікованою людиною
• недотримання правил особистої гігієни
• використання спільних предметів побуту
• перебування у колективах (дитячі садки, школи)

Ризик інфікування підвищується при ослабленому імунітеті та недотриманні санітарно-гігієнічних норм.

Діагностика

Діагностика аденовірусного ентериту починається з огляду лікаря та збору анамнезу. Спеціаліст оцінює симптоми, їх тривалість і можливі джерела зараження.

Для підтвердження діагнозу можуть призначатися:

• лабораторні дослідження калу
• ПЛР-діагностика для виявлення вірусу
• аналізи крові
• швидкі вірусологічні тести

Комплексна діагностика допомагає відрізнити аденовірусну інфекцію від інших кишкових захворювань.

Лікування

Специфічного противірусного лікування аденовірусного ентериту зазвичай не існує. Терапія спрямована на полегшення симптомів і підтримку організму.

Основні методи лікування:

• відновлення водно-сольового балансу (регідратація)
• спеціальна щадна дієта
• сорбенти для зменшення інтоксикації
• жарознижувальні препарати при підвищеній температурі
• пробіотики для відновлення мікрофлори кишківника

У тяжких випадках, особливо при вираженому зневодненні, може знадобитися лікування в умовах стаціонару.

Профілактика

Профілактика аденовірусного ентериту спрямована на запобігання зараженню.

Основні профілактичні заходи:

• регулярне миття рук
• вживання безпечної питної води
• ретельне миття фруктів і овочів
• дотримання правил гігієни
• уникнення контакту з хворими людьми
• зміцнення імунної системи

Особливо важливо дотримуватися цих рекомендацій у дитячих колективах та громадських місцях.