Актиномікоз: симптоми, причини та лікування

Про захворювання

Актиномікоз — це хронічне інфекційне захворювання бактеріального походження, яке спричиняється анаеробними бактеріями роду Actinomyces. Ці мікроорганізми є умовно-патогенними і можуть входити до складу нормальної мікрофлори ротової порожнини, кишечника та жіночих статевих шляхів.

Захворювання характеризується повільним розвитком, утворенням щільних інфільтратів, абсцесів та нориць із виділенням гною. Без своєчасного лікування актиномікоз може поширюватися на сусідні тканини й органи.

Види

Залежно від локалізації патологічного процесу виділяють такі форми актиномікозу:

• Щелепно-лицевий — найпоширеніший тип, уражає м’які тканини обличчя та шиї.
• Грудний (торакальний) — вражає легені та органи грудної клітки.
• Черевний — розвивається у черевній порожнині після травм або операцій.
• Тазовий — частіше зустрічається у жінок, може бути пов’язаний із використанням внутрішньоматкової спіралі.
• Шкірний — ураження шкіри внаслідок проникнення інфекції через рани.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від форми захворювання, але найчастіше спостерігаються:

• щільні болісні інфільтрати під шкірою;
• утворення абсцесів;
• поява нориць із виділенням гнійного вмісту;
• підвищення температури тіла;
• слабкість, втомлюваність;
• біль у зоні ураження;
• набряк і почервоніння тканин.

При грудній формі можливі кашель, біль у грудях і задишка, при черевній — біль у животі та порушення травлення.

Причини

Основною причиною розвитку актиномікозу є проникнення бактерій Actinomyces у тканини через пошкоджену слизову оболонку або шкіру.

Фактори ризику:

• травми та хірургічні втручання;
• стоматологічні захворювання (карієс, періодонтит);
• знижений імунітет;
• хронічні запальні процеси;
• тривале використання внутрішньоматкових контрацептивів.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар проводить:

• клінічний огляд;
• лабораторні дослідження крові;
• бактеріологічне дослідження гнійного вмісту;
• мікроскопічний аналіз;
• УЗД, КТ або МРТ (за потреби).

Рання діагностика дозволяє запобігти поширенню інфекції та розвитку ускладнень.

Лікування

Основним методом лікування є тривала антибактеріальна терапія. Найчастіше призначаються антибіотики пеніцилінового ряду. Курс лікування може тривати від кількох тижнів до кількох місяців залежно від тяжкості захворювання.

Додатково можуть застосовуватися:

• протизапальні препарати;
• імуномодулюючі засоби;
• фізіотерапія;
• хірургічне розкриття абсцесів та дренування.

Лікування підбирається індивідуально після повного обстеження пацієнта.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку актиномікозу рекомендується:

• своєчасно лікувати стоматологічні захворювання;
• дотримуватися правил особистої гігієни;
• зміцнювати імунітет;
• проходити профілактичні медичні огляди;
• контролювати використання внутрішньоматкових контрацептивів.

При появі підозрілих симптомів важливо звернутися до лікаря для своєчасної діагностики та лікування.