Амілоїдоз: причини, симптоми, діагностика та сучасні методи лікування

Про захворювання

Амілоїдоз — це група рідкісних системних захворювань, які виникають внаслідок відкладення в тканинах і органах особливого патологічного білка — амілоїду. Амілоїд має неправильну просторову структуру, стійкий до ферментів і не розщеплюється організмом, через що накопичується у тканинах. З часом це призводить до порушення функції уражених органів — серця, нирок, печінки, нервової системи тощо.

Амілоїдоз може бути первинним (самостійним) або вторинним (як наслідок іншого хронічного захворювання). Незважаючи на рідкість, це серйозне захворювання, яке часто має прогресуючий перебіг.

Види

Існує кілька основних форм амілоїдозу, що відрізняються за типом амілоїдного білка та механізмом розвитку:

• Первинний (AL-амiлоїдоз) — пов’язаний із порушенням роботи плазматичних клітин, які виробляють надлишок імуноглобулінів. Часто супроводжує множинну мієлому.
• Вторинний (AA-амiлоїдоз) — розвивається на тлі хронічних запальних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, туберкульоз, остеомієліт або хронічні інфекції.
• Спадковий (ATTR-амiлоїдоз) — спричинений мутацією в гені транс-тиретину (TTR), через що білок стає нестабільним і утворює амілоїд.
• Діаліз-асоційований амілоїдоз (Aβ2M-амiлоїдоз) — виникає у пацієнтів, які тривалий час перебувають на гемодіалізі; спричинений накопиченням β2-мікроглобуліну.
• Сенільний системний амілоїдоз — спостерігається у людей похилого віку, коли нормальний транс-тиретин з віком утворює амілоїдні відкладення, особливо в серці.

Симптоми

Прояви амілоїдозу залежать від органів, уражених патологічним білком. Симптоми можуть бути неспецифічними, що ускладнює діагностику.

Загальні симптоми:

• постійна втома, слабкість;
• схуднення без очевидної причини;
• набряки (особливо на ногах і обличчі);
• зниження апетиту.

Органоспецифічні прояви:

• Нирки: білок у сечі, нефротичний синдром, ниркова недостатність;
• Серце: аритмії, серцева недостатність, задишка;
• Печінка та селезінка: збільшення розмірів органів;
• Шлунково-кишковий тракт: порушення травлення, діарея, запори;
• Нервова система: оніміння, поколювання в кінцівках, ортостатична гіпотензія.

Причини

Основною причиною амілоїдозу є аномальне утворення білків, які набувають неправильної просторової форми (β-структури) й починають накопичуватися у вигляді амілоїдних фібрил.

Механізми залежать від типу захворювання:

• при первинному амілоїдозі — надмірна продукція імуноглобулінових легких ланцюгів;
• при вторинному — тривале запалення стимулює синтез сироваткового амілоїду A;
• при спадкових формах — генетичні мутації у білках, що зумовлюють їхню нестабільність.

Діагностика

Діагностика амілоїдозу потребує комплексного підходу. Основна мета — підтвердити наявність амілоїду та визначити його тип.

Методи обстеження:

• Біопсія тканин (нирки, печінка, слизова рота або прямої кишки) з подальшим фарбуванням конго-червоним — «золотий стандарт» діагностики;
• Імуногістохімічне дослідження для визначення типу амілоїду;
• Електрофорез білків крові та сечі, дослідження імуноглобулінів;
• Ехокардіографія, МРТ, УЗД — для оцінки ураження органів;
• Генетичні тести — при підозрі на спадковий амілоїдоз.

Лікування

Тактика лікування залежить від типу амілоїдозу, ступеня ураження органів і загального стану пацієнта.

Основні підходи:

1. Лікування основного захворювання (для вторинного амілоїдозу) — контроль запалення або інфекції.
2. При AL-амiлоїдозі — використання хіміотерапії (мелфалан, бортезоміб, дексаметазон) для зменшення кількості патологічних плазматичних клітин.
3. При спадковому ATTR-амiлоїдозі — застосування препаратів, які стабілізують транс-тиретин (тафамідис, дифлунизал), або РНК-інгібіторів, що знижують синтез мутантного білка.
4. Підтримувальна терапія — контроль симптомів, лікування серцевої та ниркової недостатності, дієта, діуретики.
5. Трансплантація органів або кісткового мозку — у тяжких випадках.

Профілактика

Специфічної профілактики амілоїдозу не існує, але можна зменшити ризик розвитку або ускладнень за допомогою таких заходів:

• своєчасне лікування хронічних інфекцій і запальних захворювань;
• регулярні медичні огляди для раннього виявлення порушень;
• контроль стану пацієнтів, які проходять тривалий гемодіаліз;
• генетичне консультування для сімей із відомими випадками спадкового амілоїдозу;
• здоровий спосіб життя, збалансоване харчування, уникання токсичних речовин.

Амілоїдоз — це складне системне захворювання, яке потребує уважної діагностики та індивідуального підходу до лікування. Своєчасне виявлення і терапія дозволяють сповільнити прогресування недуги, покращити якість життя і підвищити тривалість життя пацієнтів.