Черевний тиф та паратиф: симптоми, причини, лікування і профілактика

Про захворювання

Черевний тиф та паратиф – це гострі інфекційні захворювання, спричинені бактеріями роду Salmonella. Вони належать до групи кишкових інфекцій, перебіг яких супроводжується загальною інтоксикацією організму, гарячкою, ураженням кишківника та збільшенням селезінки й печінки. Основна небезпека цих хвороб полягає у тяжкому перебігу, можливості розвитку ускладнень та поширенні через харчові продукти і воду.

Види

• Черевний тиф – викликається Salmonella typhi. Має більш виражений і тяжкий перебіг.
• Паратиф (A, B, C) – спричинений іншими видами Salmonella (S. paratyphi A, B, C). Перебіг зазвичай легший, ніж у черевного тифу, однак клінічно дуже схожий.

Симптоми

Симптоматика може варіюватися залежно від збудника та стану імунної системи хворого. Найчастіше спостерігаються:

• поступове підвищення температури тіла (до 39–40 °C);
• загальна слабкість, головний біль, сонливість;
• блідість шкіри, іноді характерний «тифозний» стан зі сплутаністю свідомості;
• біль у животі, здуття, закрепи або проноси;
• висипання на шкірі у вигляді дрібних рожевих плям («розеоли»);
• збільшення печінки та селезінки.

При тяжкому перебігу можливі ускладнення: кишкові кровотечі, перфорація кишки, сепсис.

Причини

Джерелом інфекції є хвора людина або бактеріоносій.
Механізм зараження – фекально-оральний. Основні шляхи передачі:

• вживання інфікованої води;
• харчові продукти, особливо молоко, м’ясо, овочі, фрукти, що контактували із забрудненими руками чи водою;
• контактно-побутовий шлях (через брудні руки, предмети побуту).

Діагностика

Для підтвердження діагнозу застосовуються:

клінічне обстеження (характерні симптоми, перебіг хвороби);

лабораторні методи:

• бактеріологічне дослідження калу, сечі, жовчі, крові;
• серологічні тести (реакція Відаля, ІФА);
• загальний аналіз крові (лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія).
• Рання діагностика дуже важлива, адже дозволяє своєчасно розпочати лікування та уникнути ускладнень.

Лікування

Терапія проводиться у стаціонарі. Основні принципи:

• Антибактеріальна терапія (фторхінолони, цефалоспорини, ампіцилін, за показаннями – інші антибіотики);
• Дезінтоксикаційна терапія (внутрішньовенні розчини, глюкоза, соляні розчини);
• Дієта – щадне харчування, багате на рідину, вітаміни, з обмеженням грубої клітковини;
• Постільний режим у період гострої хвороби;
• симптоматичне лікування (жарознижувальні, засоби для нормалізації роботи кишківника).

У разі ускладнень (кровотечі, перфорації кишки) може знадобитися хірургічне втручання.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання зараженню та поширенню інфекції:

• дотримання правил особистої гігієни (ретельне миття рук, особливо перед їжею);
• вживання тільки кип’яченої або бутильованої води;
• ретельна термічна обробка харчових продуктів;
• контроль за санітарним станом харчових закладів;
• виявлення та лікування бактеріоносіїв;
• вакцинація проти черевного тифу (за показаннями, особливо для осіб, які подорожують у країни з високою захворюваністю).