Депресивний епізод: симптоми, причини та ефективне лікування

Про захворювання

Депресивний епізод — це психічний стан, що характеризується стійким зниженням настрою, втратою інтересу до звичних занять, емоційним виснаженням та фізичними змінами. Це один із проявів депресивних розладів і може траплятися як одноразово, так і повторюватися протягом життя. Депресивний епізод значно впливає на повсякденне функціонування, роботу, стосунки, фізичне здоров’я та якість життя.

Важливо: депресивний епізод — це не просто “поганий настрій”, а медичний стан, який потребує уваги та лікування.

Види

Згідно з міжнародними рекомендаціями, депресивні епізоди поділяються за тяжкістю:

Легкий депресивний епізод

• Настрій знижений, але людина ще здатна виконувати більшість повсякденних справ.
• Симптоми менш інтенсивні, але помітно впливають на якість життя.

Помірний депресивний епізод

• Симптоми виражені чіткіше, знижується працездатність.
• Звичні соціальні та побутові функції ускладнені.

Тяжкий депресивний епізод

• Майже повна втрата здатності до повсякденної діяльності.
• Можливі суїцидальні думки.
• Часто супроводжується значними фізичними симптомами.

Також епізод може мати:

• психотичні симптоми (марення, галюцинації),
• атиповий перебіг (підвищена сонливість, підвищений апетит),
• сезонний характер.

Симптоми

Для встановлення діагнозу необхідно, щоб симптоми тривали щонайменше 2 тижні. Основні прояви:

Основні симптоми:

• Постійно знижений настрій.
• Втрата інтересу або задоволення від діяльності (ангедонія).
• Відчуття втоми, виснаження.

Додаткові симптоми:

• Порушення сну (безсоння або надмірна сонливість).
• Зміни апетиту та маси тіла.
• Порушення концентрації, пам’яті, уваги.
• Відчуття провини, меншовартості.
• Песимістичні думки про майбутнє.
• Сповільненість рухів або, навпаки, психомоторне збудження.
• Біль, дискомфорт чи інші тілесні симптоми без органічної причини.
• Суїцидальні думки або наміри.

Причини

Депресивний епізод зазвичай виникає через поєднання кількох факторів:

Біологічні причини:

• Генетична схильність.
• Порушення нейромедіаторного балансу (серотонін, норадреналін, допамін).
• Гормональні зміни.

Психологічні причини:

• Хронічний стрес.
• Емоційні травми в минулому.
• Низька самооцінка, схильність до самокритики.

Соціальні фактори:

• Конфлікти в сім’ї чи стосунках.
• Втрата роботи, фінансові труднощі.
• Соціальна ізоляція.

Найчастіше причини поєднуються й взаємно підсилюють одна одну.

Діагностика

Діагноз встановлює лікар-психіатр або клінічний психолог на основі:

• клінічної бесіди;
• оцінки симптомів за міжнародними критеріями (МКХ-11, DSM-5);
• психодіагностичних опитувальників (PHQ-9, HADS, BDI);
• аналізу медичної історії.

За потреби призначають додаткові обстеження, щоб виключити фізичні захворювання зі схожими симптомами (хвороби щитоподібної залози, анемію, дефіцити вітамінів тощо).

Лікування

Терапія депресивного епізоду залежить від тяжкості стану та включає:

Психотерапія. Ефективні підходи:

• когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);
• міжособистісна терапія (IPT);
• психодинамічна терапія;
• терапія прийняття та відповідальності (ACT).

Психотерапія допомагає змінити негативні переконання, опрацьовувати емоції та стрес.

Медикаментозне лікування. Лікар може призначити:

• антидепресанти (СІЗЗС, СІЗЗСН, трициклічні препарати);
• за потреби — стабілізатори настрою, транквілізатори, антипсихотики.

Призначення препаратів — виключно під наглядом лікаря.

Комбіноване лікування

Поєднання психотерапії та медикаментів є найефективнішим для помірних і тяжких епізодів.

Додаткові методи

• нормалізація сну і харчування;
• фізична активність;
• світлотерапія (при сезонній депресії);
• підтримувальна терапія після покращення стану.

Профілактика

Запобігти розвитку депресивного епізоду або зменшити ризик рецидиву допомагає:

• Регулярний сон і режим дня.
• Помірна фізична активність.
• Збалансоване харчування.
• Управління стресом (йога, медитація, техніки релаксації).
• Підтримка соціальних контактів.
• Відмова від алкоголю та психоактивних речовин.
• Регулярні зустрічі з психотерапевтом при схильності до депресії.
• Дотримання рекомендацій лікаря, якщо вже були епізоди в минулому.