Фіброміалгія: симптоми, причини та сучасні методи лікування

Про захворювання

Фіброміалгія — це хронічне неврологічно-ревматологічне захворювання, що характеризується поширеним м’язово-скелетним болем, підвищеною чутливістю до болю, постійною втомою та порушеннями сну. Захворювання не призводить до руйнування суглобів чи м’язів, але суттєво знижує якість життя пацієнта, впливаючи на фізичний, емоційний і соціальний стан.

Фіброміалгія частіше діагностується у жінок, однак може виникати у людей будь-якого віку. Через відсутність специфічних змін у лабораторних та інструментальних дослідженнях хвороба тривалий час може залишатися нерозпізнаною.

Види

Єдиної загальноприйнятої класифікації фіброміалгії не існує, проте в клінічній практиці умовно виділяють:

• Первинну фіброміалгію — виникає самостійно, без супутніх ревматичних чи аутоімунних захворювань.
• Вторинну фіброміалгію — розвивається на тлі інших хронічних станів, таких як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, остеоартроз або після важких інфекцій і травм.

Симптоми

Клінічні прояви фіброміалгії можуть бути різноманітними та змінюватися з часом. Найбільш характерні симптоми:

• хронічний дифузний біль у м’язах і суглобах;
• підвищена чутливість до дотику, холоду або тиску;
• постійна втома, що не минає після відпочинку;
• порушення сну, поверхневий або неспокійний сон;
• ранкова скутість у тілі;
• головний біль, мігрень;
• зниження концентрації уваги та пам’яті;
• тривожність, депресивні стани;
• синдром подразненого кишківника.

Причини

Точні причини розвитку фіброміалгії до кінця не встановлені. Вважається, що захворювання має багатофакторну природу та пов’язане з порушенням обробки больових імпульсів у центральній нервовій системі. Серед можливих чинників:

• генетична схильність;
• хронічний стрес і психоемоційне перенапруження;
• гормональні порушення;
• перенесені інфекційні захворювання;
• фізичні або психологічні травми;
• тривале перевтомлення та порушення режиму сну.

Діагностика

Діагностика фіброміалгії базується насамперед на клінічній оцінці стану пацієнта. Лікар детально аналізує скарги, тривалість і характер болю, наявність супутніх симптомів.

Лабораторні та інструментальні дослідження застосовуються для виключення інших захворювань зі схожою симптоматикою. Важливим критерієм є наявність поширеного болю, що триває понад три місяці, у поєднанні з підвищеною чутливістю та втомою.

Лікування

Лікування фіброміалгії є комплексним і спрямоване на зменшення симптомів та покращення якості життя. Індивідуальний план терапії може включати:

• медикаментозне лікування для контролю болю та сну;
• лікувальну фізкультуру та помірну регулярну фізичну активність;
• фізіотерапевтичні методи;
• психотерапію та методи управління стресом;
• нормалізацію режиму сну та відпочинку.

Важливу роль відіграє активна участь пацієнта у процесі лікування та дотримання рекомендацій лікаря.

Профілактика

Специфічної профілактики фіброміалгії не існує, однак знизити ризик загострень допомагають:

• регулярна фізична активність без перевантажень;
• повноцінний сон і дотримання режиму дня;
• контроль рівня стресу;
• збалансоване харчування;
• своєчасне лікування хронічних захворювань.