Гідронефроз нирки: причини, симптоми, діагностика та ефективне лікування

Про захворювання

Гідронефроз — це патологічний стан, при якому відбувається розширення ниркової миски та чашечок через порушення відтоку сечі. У результаті ниркова тканина стискається, поступово атрофується, і функція нирки погіршується. Захворювання може розвиватися як у дорослих, так і у дітей, включно з новонародженими.
Гідронефроз не є самостійною хворобою — це наслідок інших патологій, що перешкоджають нормальному відтоку сечі.

Види

Розрізняють кілька класифікацій гідронефрозу:

За походженням:

• Вроджений гідронефроз — формується ще під час внутрішньоутробного розвитку через анатомічні вади сечовидільної системи.
• Набутий гідронефроз — розвивається у процесі життя через інфекції, сечокам’яну хворобу, пухлини, травми тощо.

За ступенем ураження:

• I ступінь (початковий) — незначне розширення миски, функція нирки збережена.
• II ступінь (помірний) — збільшення миски та чашечок, часткове зниження функції нирки.
• III ступінь (виражений) — значне розширення, витончення ниркової тканини, різке погіршення або втрата функції органу.

За локалізацією:

• Односторонній (уражена одна нирка).
• Двосторонній (уражені обидві нирки — зустрічається рідше, але є небезпечнішим).

Симптоми

На ранніх стадіях гідронефроз може протікати безсимптомно. Проте з часом з’являються характерні прояви:

• тупий або ниючий біль у поперековій ділянці (з боку ураженої нирки);
• відчуття важкості в животі;
• набряки, особливо під очима;
• часте або болісне сечовипускання;
• домішки крові в сечі (гематурія);
• підвищення артеріального тиску;
• підвищення температури при приєднанні інфекції.

Причини

Основна причина гідронефрозу — порушення відтоку сечі. Це може бути зумовлено:

• сечокам’яною хворобою (камінь перекриває сечовід);
• пухлинами нирок, сечоводу або прилеглих органів;
• вродженими аномаліями розвитку сечовидільної системи;
• звуженням (стенозом) сечоводу;
• травмами або післяопераційними рубцями;
• захворюваннями простати у чоловіків (аденома, рак);
• запальними процесами (пієлонефрит, цистит);
• підвищеним тиском у сечовому міхурі при рефлюксі (зворотному русі сечі).

Діагностика

Для підтвердження діагнозу проводиться комплексне обстеження, що включає:

• Аналізи сечі та крові — визначення наявності запалення, білка, крові, змін функції нирок.
• Ультразвукове дослідження (УЗД) — дозволяє візуалізувати розширення ниркових структур.
• Комп’ютерна томографія (КТ) або МРТ — оцінює ступінь ураження ниркової тканини.
• Екскреторна урографія — рентгенологічне дослідження із контрастом для визначення прохідності сечоводу.
• Радіонуклідна ренографія — оцінює функціональний стан нирок.

Лікування

Методи лікування залежать від стадії захворювання та його причини.

Консервативне лікування застосовується на ранніх стадіях і включає:

• усунення причини порушення відтоку (наприклад, розчинення каменів, лікування інфекції);
• протизапальні препарати;
• спазмолітики та знеболювальні засоби;
• контроль артеріального тиску;
• дієту зі зменшенням солі та білка.

Хірургічне лікування показане при вираженому порушенні відтоку сечі:

• пластика мисково-сечовідного сегмента;
• видалення каменів або пухлин;
• встановлення нефростоми (дренаж для відведення сечі);
• у крайніх випадках — видалення нефункціонуючої нирки (нефректомія).

Профілактика

Щоб знизити ризик розвитку гідронефрозу, важливо:

• своєчасно лікувати захворювання сечовидільної системи;
• регулярно проходити профілактичні огляди та УЗД нирок;
• уникати переохолодження;
• пити достатню кількість чистої води;
• контролювати артеріальний тиск;
• уникати самолікування при ниркових коліках або болях у попереку.