Гострий апендицит: симптоми, причини, лікування і профілактика

Про захворювання

Гострий апендицит — це запальне ураження червоподібного відростка сліпої кишки (апендикса), яке належить до найпоширеніших хірургічних патологій органів черевної порожнини. Хвороба може виникнути у будь-якому віці, проте найчастіше діагностується у людей від 10 до 30 років. Вчасна діагностика та оперативне лікування є вирішальними, адже затримка може призвести до небезпечних ускладнень, зокрема перитоніту.

Види

За характером перебігу виділяють кілька форм гострого апендициту:

• Катаральний — початкова стадія запалення, при якій змінюється лише слизова оболонка.
• Флегмонозний — уражаються всі шари стінки апендикса, відросток збільшується та наповнюється гноєм.
• Гангренозний — відбувається некроз тканин, відросток втрачає життєздатність.
• Перфоративний — розрив стінки апендикса з виходом вмісту у черевну порожнину, що призводить до перитоніту.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від стадії запального процесу, проте найчастіше спостерігаються:

• раптовий біль у животі, який починається у верхній частині або біля пупка і поступово зміщується у праву клубову ділянку;
• нудота, одноразове або багаторазове блювання;
• підвищення температури тіла (зазвичай до 37,5–38 °C, при ускладнених формах вище);
• втрата апетиту;
• напруження м’язів передньої черевної стінки справа;
• загальна слабкість, нездужання.

У дітей симптоми можуть бути більш гострими, а у літніх людей — стерті, що ускладнює діагностику.

Причини

Основними чинниками розвитку гострого апендициту вважаються:

• закупорка просвіту апендикса каловими камінцями, глистами, чужорідними тілами чи гіперплазією лімфоїдної тканини;
• інфекційний фактор — проникнення патогенних бактерій, що викликають запалення;
• судинні порушення — тромбоз або спазм судин, які живлять апендикс;
• спадкові особливості будови травного тракту.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу лікар застосовує комплекс методів:

• клінічний огляд та пальпація живота;
• аналізи крові та сечі (ознаки запалення — лейкоцитоз, підвищена ШОЕ);
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
• комп’ютерна томографія (при нетиповій картині);
• лапароскопія як діагностично-лікувальний метод.

Лікування

Основним методом лікування гострого апендициту є хірургічне видалення апендикса (апендектомія). Операція може виконуватися класичним відкритим способом або лапароскопічно (через невеликі проколи).
Додатково призначаються:

• антибіотикотерапія для профілактики інфекційних ускладнень;
• інфузійна терапія для корекції водно-сольового балансу;
• симптоматичні засоби (знеболювальні, жарознижувальні).

При перфоративному апендициті проводиться санація черевної порожнини та інтенсивне післяопераційне лікування.

Профілактика

Специфічних методів профілактики гострого апендициту немає, проте ризик можна знизити за допомогою:

• раціонального харчування з достатньою кількістю клітковини;
• своєчасного лікування інфекцій та паразитарних захворювань;
• регулярних профілактичних оглядів;
• уникнення самолікування при появі болю у животі — важливо негайно звернутися до лікаря.