Гострий інфаркт міокарда: симптоми, діагностика та лікування

Про захворювання

Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) — це невідкладний стан, що виникає внаслідок раптового припинення кровопостачання ділянки серцевого м’яза (міокарда), що призводить до його некрозу (омертвіння). Найчастіше це ускладнення ішемічної хвороби серця. Відсутність своєчасної медичної допомоги може призвести до тяжких ускладнень або смерті.

Види

Існують кілька класифікацій інфаркту міокарда, зокрема:

За глибиною ураження:

• Трансмуральний (Q-інфаркт) – уражується повна товщина стінки міокарда.
• Субендокардіальний (не-Q-інфаркт) – уражується лише частина м’язової тканини.

За локалізацією:

• Передній
• Задній
• Боковий
• Нижній
• Комбінований

За наявністю зубця Q на ЕКГ:

• Q-інфаркт
• Без-Q-інфаркт

Симптоми

Найтиповіші ознаки гострого інфаркту міокарда:

• Інтенсивний, стискаючий або пекучий біль за грудиною, що триває понад 20 хвилин і не зникає після прийому нітрогліцерину.
• Біль може іррадіювати в ліве плече, руку, щелепу, спину.
• Сильна слабкість, пітливість, задишка.
• Відчуття тривоги, страху смерті.
• Порушення серцевого ритму, запаморочення, непритомність.

У деяких випадках можливі атипові прояви, особливо у людей похилого віку або хворих на цукровий діабет (інфаркт без болю).

Причини

Основна причина інфаркту — закупорка коронарної артерії атеросклеротичною бляшкою або тромбом. До факторів ризику належать:

• Атеросклероз судин
• Артеріальна гіпертензія
• Цукровий діабет
• Підвищений рівень холестерину
• Куріння
• Ожиріння
• Малорухливий спосіб життя
• Хронічний стрес
• Спадкова схильність

Діагностика

Для підтвердження інфаркту застосовуються такі методи:

• Електрокардіограма (ЕКГ) – основний метод для виявлення змін, характерних для інфаркту.
• Аналізи крові на маркери некрозу міокарда – тропоніни, КФК-МВ, міоглобін.
• Ехокардіографія (УЗД серця) – оцінка скорочувальної функції серця.
• Коронарографія – візуалізація коронарних судин для виявлення звужень або закупорки.

Лікування

Гострий інфаркт вимагає негайного медичного втручання. Основні підходи:

Медикаментозне лікування:

• Тромболітики (розчинення тромбу)
• Антиагреганти (аспірин, клопідогрель)
• Антикоагулянти (гепарин)
• Нітрати (для зменшення болю і навантаження на серце)
• Бета-блокатори, інгібітори АПФ
• Знеболення (морфін)

Інвазивне лікування:

• Ангіопластика з стентуванням – розширення звуженої артерії зі встановленням стенту.
• Аортокоронарне шунтування (АКШ) – при неможливості провести стентування.

Реабілітація після інфаркту включає фізіотерапію, контроль факторів ризику, дієту, медикаментозну терапію та психологічну підтримку.

Профілактика

Для зниження ризику інфаркту рекомендується:

• Відмова від куріння
• Регулярна фізична активність (не менше 30 хв щодня)
• Здорове харчування (зменшення споживання жирів, солі, цукру)
• Контроль артеріального тиску, рівня глюкози і холестерину
• Своєчасне лікування хронічних захворювань
• Уникнення стресів
• Регулярні профілактичні огляди у кардіолога