Гострий поліомієліт: симптоми, лікування та профілактика

Про захворювання

Гострий поліомієліт — це висококонтагіозне інфекційне захворювання, яке викликається поліовірусом. Він вражає нервову систему, особливо рухові нейрони спинного мозку, що може призвести до паралічів, атрофії м’язів і в окремих випадках — до смерті. Найчастіше хвороба уражає дітей віком до 5 років, однак інфікуватися може людина будь-якого віку.

Види

Залежно від перебігу та клінічних проявів розрізняють:

• Абортивний поліомієліт — легка форма, що проявляється загальними симптомами інфекції (гарячка, слабкість, головний біль) без ураження нервової системи.
• Менінгеальна форма — супроводжується симптомами серозного менінгіту (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, підвищена чутливість).
• Паралітичний поліомієліт — найважча форма, що проявляється гострими млявими паралічами кінцівок, ураженням дихальних м’язів і стовбурових центрів.
• Стерта форма — має мінімальні симптоми, часто залишається непоміченою.

Симптоми

Інкубаційний період триває від 4 до 35 днів (у середньому 7–14). Ознаки захворювання залежать від форми:

• гарячка, слабкість, головний біль;
• біль у горлі, нудота, блювання, розлади шлунка;
• м’язові болі, підвищена чутливість тіла;
• ригідність потиличних м’язів, симптоми менінгіту;
• раптові мляві паралічі, найчастіше асиметричні, що розвиваються швидко;
• порушення дихання при ураженні дихальних м’язів.

Причини

Основною причиною є зараження поліовірусом (типи 1, 2 або 3), який передається:

• фекально-оральним шляхом (через забруднену воду, їжу, брудні руки);
• рідше — повітряно-крапельним шляхом при тісному контакті.

Фактори ризику: погані санітарні умови, низький рівень вакцинації, ослаблений імунітет.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу використовують:

• клінічне обстеження (характерні мляві паралічі без сенсорних порушень);
• вірусологічне дослідження (виявлення поліовірусу у випорожненнях, рідині носоглотки, спинномозковій рідині);
• серологічні тести (збільшення титру антитіл до поліовірусу);
• аналіз спинномозкової рідини (ознаки серозного менінгіту).

Лікування

Специфічного противірусного лікування поліомієліту не існує. Терапія спрямована на підтримку життєво важливих функцій та полегшення симптомів:

• постільний режим у гострому періоді;
• знеболювальні та жарознижувальні препарати;
• підтримка дихання (за потреби — апарати штучної вентиляції легенів);
• фізіотерапія та реабілітація для відновлення рухових функцій;
• профілактика контрактур і деформацій кінцівок.

Профілактика

Основний метод профілактики — вакцинація проти поліомієліту (живою оральною вакциною або інактивованою ін’єкційною). Масова імунізація дозволила ліквідувати поліомієліт у більшості країн світу.
Додаткові заходи:

• дотримання правил гігієни;
• використання чистої води та безпечних продуктів харчування;
• ізоляція хворих для запобігання поширенню інфекції.