Інфекційний мононуклеоз: симптоми, діагностика та лікування

Про захворювання

Інфекційний мононуклеоз — це гостре вірусне захворювання, яке зазвичай викликається вірусом Епштейна — Барр (EBV), що належить до родини герпесвірусів. Найчастіше вражає дітей, підлітків і молодих дорослих. Захворювання характеризується підвищенням температури, запаленням горла, збільшенням лімфатичних вузлів, селезінки і печінки, а також змінами в аналізах крові.

Види

Хоча інфекційний мононуклеоз зазвичай має класичну форму, його перебіг може варіюватися залежно від віку пацієнта, стану імунної системи та типу збудника. Виділяють:

• Типовий інфекційний мононуклеоз – із класичними симптомами (лихоманка, ангіна, лімфаденопатія).
• Атиповий перебіг – проявляється нетиповими симптомами або безсимптомно, частіше у маленьких дітей.
• Мононуклеоз, викликаний іншими вірусами – наприклад, цитомегаловірусом (CMV), герпесвірусами 6 типу (HHV-6), ВІЛ тощо.

Симптоми

• Висока температура (до 39–40 °C)
• Біль у горлі, часто з білими нальотами на мигдаликах
• Збільшення лімфатичних вузлів, особливо на шиї
• Загальна слабкість, втомлюваність
• Головний біль
• Болі в м'язах
• Висип (іноді після прийому антибіотиків типу амоксициліну)
• Збільшення селезінки та/або печінки
• Пожовтіння шкіри та очей (у деяких випадках)

Причини

Головною причиною є вірус Епштейна — Барр, який передається:

• повітряно-крапельним шляхом (під час кашлю, чхання);
• через слину (тому захворювання ще називають «хворобою поцілунків»);
• при спільному використанні посуду, зубної щітки;
• через переливання крові та трансплантацію органів (рідко).

Діагностика

Діагностика включає:

• Фізикальний огляд – лікар оцінює стан мигдаликів, лімфовузлів, печінки та селезінки.
• Загальний аналіз крові – виявляється підвищення лейкоцитів, атипові мононуклеари.
• Серологічні тести – виявлення антитіл до EBV (IgM, IgG).
• Монотест (тест Пауля-Буннелла) – швидкий тест на гетерофільні антитіла.
• Біохімічний аналіз крові – може показати підвищення печінкових ферментів.

Лікування

Специфічного противірусного лікування не існує — терапія здебільшого симптоматична:

• Жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен)
• Постільний режим
• Рясне пиття
• Полоскання горла антисептичними розчинами
• У разі тяжкого перебігу — глюкокортикостероїди (за призначенням лікаря)
• Важливо уникати фізичних навантажень через ризик розриву селезінки

Антибіотики не призначаються, за винятком приєднання бактеріальної інфекції.

Профілактика

Специфічної вакцини проти EBV наразі не існує, тому профілактика зводиться до загальних заходів:

• Уникання тісного контакту з інфікованими особами
• Особиста гігієна (не користуватися спільними предметами)
• Зміцнення імунітету (здоровий спосіб життя, повноцінне харчування, фізична активність)