Хронічний вірусний гепатит: симптоми, лікування та профілактика

Про захворювання

Хронічний вірусний гепатит — це запальне ураження печінки, викликане вірусами гепатиту, яке триває понад 6 місяців. Захворювання може розвиватися непомітно або проявлятися різними симптомами, поступово призводячи до ураження клітин печінки (гепатоцитів), фіброзу та цирозу. Найчастіше зустрічаються хронічні форми гепатиту B, C та D.

Печінка — важливий орган, що відповідає за детоксикацію, обмін речовин, синтез білків і зберігання вітамінів, тому її тривале ураження становить загрозу для всього організму.

Види

Основними типами хронічного вірусного гепатиту є:

• Хронічний гепатит B (HBV) — спричинений вірусом гепатиту B, може передаватися статевим шляхом, через кров та від матері до дитини під час пологів.
• Хронічний гепатит C (HCV) — передається переважно через кров. Має високу схильність до хронізації та може роками перебігати безсимптомно.
• Хронічний гепатит D (HDV) — виникає лише в осіб, інфікованих вірусом гепатиту B, і значно погіршує його перебіг.
• Рідше зустрічаються хронічні форми гепатиту E та G, проте вони менш поширені.

Симптоми

На ранніх етапах захворювання може не проявлятися. При прогресуванні можуть виникати:

• постійна втома та зниження працездатності;
• дискомфорт або біль у правому підребер’ї;
• зниження апетиту, нудота;
• жовтяниця (пожовтіння шкіри та склер);
• потемніння сечі та знебарвлення калу;
• свербіж шкіри;
• збільшення печінки та селезінки.

Причини

Основною причиною є інфікування вірусами гепатиту (B, C, D та рідше іншими). Передача відбувається:

• через контакт із зараженою кров’ю (ін’єкції, переливання, нестерильні інструменти);
• статевим шляхом (особливо для гепатиту B);
• від інфікованої матері до новонародженого;
• у побуті через спільне використання предметів, на яких можуть бути залишки крові (бритви, зубні щітки).

Діагностика

Для підтвердження діагнозу застосовують:

• Лабораторні аналізи крові — виявлення маркерів вірусів (HBsAg, анти-HCV, анти-HDV тощо), ПЛР для визначення вірусного навантаження.
• Біохімічні аналізи — рівень АЛТ, АСТ, білірубіну, показники функції печінки.
• Інструментальні методи — УЗД печінки, еластографія для оцінки фіброзу.
• Біопсія печінки (за потреби) для уточнення ступеня ураження тканин.

Лікування

Лікування залежить від типу вірусу та ступеня ураження печінки:

• Противірусна терапія — для гепатиту B використовують препарати-нуклеозидні/нуклеотидні аналоги (тенофовір, ентекавір), для гепатиту C — сучасні прямі противірусні препарати (софосбувір, ледіпасвір та інші комбінації).
• Інтерферони — іноді призначають при HBV та HDV.
• Гепатопротектори — для підтримки функцій печінки.
• Дієта — обмеження алкоголю, жирної та важкої їжі, достатнє вживання білка та вітамінів.
• Лікування ускладнень — при розвитку цирозу чи печінкової недостатності.

Профілактика

• Вакцинація — ефективно захищає від гепатиту B (а отже, і від HDV).
• Безпечні медичні та косметичні процедури — використання стерильних інструментів.
• Безпечна статева поведінка — презервативи, уникнення випадкових контактів.
• Перевірка донорської крові на наявність вірусів.
• Відмова від спільного використання особистих предметів (бритви, манікюрні інструменти).
• Регулярні обстеження для груп ризику.