Контактний дерматит: симптоми, причини та ефективне лікування

Про захворювання

Контактний дерматит — це запальне захворювання шкіри, яке виникає внаслідок прямого контакту з подразнювальною або алергеномісткою речовиною. Патологія не є заразною, проте може значно знижувати якість життя через неприємні симптоми, включаючи свербіж, почервоніння та висипання. Найчастіше уражаються відкриті ділянки тіла, які стикаються з подразником: руки, обличчя, шия.

Види

Існує два основних типи контактного дерматиту:

• Подразнювальний контактний дерматит — виникає при впливі агресивних хімічних речовин, мийних засобів, кислот, лугів або тривалого тертя. Залежить від сили та тривалості впливу подразника.
• Алергічний контактний дерматит — розвивається у відповідь на контакт з алергеном. Реакція імунної системи проявляється навіть при мінімальній кількості речовини (наприклад, нікель у прикрасах, косметичні компоненти, латекс).

Симптоми

Клінічні прояви залежать від типу дерматиту та індивідуальної чутливості:

• почервоніння шкіри;
• свербіж та печіння;
• сухість або поява тріщин;
• набряк;
• висипання, пухирці з рідиною;
• утворення кірочок при хронічному перебігу.

У важких випадках можуть з’являтися ерозії та вторинні інфекції.

Причини

Фактори, що провокують розвиток контактного дерматиту:

• вплив миючих і хімічних засобів;
• косметика, парфумерія, фарби для волосся;
• метали (нікель, хром);
• латекс та синтетичні матеріали;
• рослини (отруйний плющ, борщівник);
• медичні препарати для зовнішнього застосування;
• часте миття рук, холод або надмірна вологість;
• індивідуальна схильність до алергічних реакцій.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу лікар-дерматолог проводить:

• Огляд шкіри та збір анамнезу (контакт із потенційними подразниками);
• Патч-тести (аплікаційні тести) для виявлення алергенів;
• Біопсію шкіри (у складних випадках);
• Аналізи для виключення інших дерматологічних захворювань.

Лікування

Терапія залежить від причини та тяжкості захворювання:

Усунення контакту з подразником або алергеном — ключовий етап.

Місцеве лікування:

• кортикостероїдні мазі та креми;
• зволожуючі засоби для відновлення бар’єрної функції шкіри;
• антисептики при ризику інфекції.

Системне лікування:

• антигістамінні препарати при сильному свербежі;
• короткий курс пероральних кортикостероїдів у важких випадках.

Фізіотерапія (за потреби): ультрафіолетова терапія для зменшення запалення.

Профілактика

Щоб знизити ризик розвитку контактного дерматиту, рекомендовано:

• уникати контакту з відомими алергенами та подразниками;
• використовувати захисні рукавички при роботі з хімією;
• обирати гіпоалергенні косметичні засоби;
• регулярно зволожувати шкіру;
• дотримуватись правил особистої гігієни без надмірного використання агресивних мийних засобів;
• звертатися до дерматолога при появі перших симптомів.