Лепра (хвороба Гансена): симптоми, причини та сучасне лікування

Про захворювання

Лепра, або хвороба Гансена, — це хронічне інфекційне захворювання, яке спричиняє бактерія Mycobacterium leprae. Вона уражає переважно шкіру, периферичні нерви, слизову оболонку верхніх дихальних шляхів та очі. Хвороба відома з давніх часів і довгий час вважалася невиліковною та надзвичайно заразною, що призводило до соціальної ізоляції пацієнтів. Проте сучасна медицина довела, що лепра виліковна, а раннє лікування дозволяє запобігти інвалідизації та ускладненням.

Види

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) виділяє два основні типи лепри:

• Павперціларна (малобактеріальна) — характеризується обмеженою кількістю вогнищ на шкірі, меншою кількістю бактерій та відносно доброякісним перебігом.
• Мультібацилярна (багатобактеріальна) — має більш виражені прояви, численні ураження шкіри та нервів, високу концентрацію бактерій у тканинах.

Класична ж класифікація Рідлі–Джоплінга розрізняє декілька форм захворювання (туберкулоїдна, прикордонна, лепроматозна), які відрізняються імунною відповіддю організму та тяжкістю проявів.

Симптоми

Основні прояви лепри включають:

• плями на шкірі, які можуть бути світлішими або темнішими за навколишню тканину, з втратою чутливості;
• ущільнення, вузлики або бляшки на шкірі;
• випадіння брів та вій;
• зниження або повна втрата больової, температурної та тактильної чутливості;
• ураження периферичних нервів, що призводить до слабкості, паралічів, деформацій кистей і стоп;
• хронічні виразки на шкірі;
• при тяжкому перебігу — ураження слизових оболонок носа, очей, що може спричинити сліпоту.

Причини

Єдиним відомим збудником є бактерія Mycobacterium leprae. Передача відбувається найчастіше через тривалий і тісний контакт з інфікованою людиною, переважно повітряно-крапельним шляхом. Водночас сприйнятливість до хвороби низька: більшість людей мають природний імунітет до лепри. Ризик підвищується при слабкому імунітеті, поганих умовах життя та недостатній гігієні.

Діагностика

Діагностика базується на:

• клінічних ознаках (характерні шкірні ураження та втрата чутливості);
• мікроскопії та лабораторному дослідженні матеріалу зі шкіри або слизових на наявність M. leprae;
• біопсії шкіри чи нервів;
• оцінці стану периферичної нервової системи.

Важливим є раннє виявлення, щоб запобігти незворотним ураженням нервів.

Лікування

Сучасне лікування лепри ґрунтується на багатокомпонентній терапії (MDT — multidrug therapy), рекомендованій ВООЗ. Використовуються комбінації таких препаратів:

• рифампіцин;
• дапсон;
• клофазимін.

Тривалість лікування залежить від форми: від 6 місяців при малобактеріальній до 12–24 місяців при багатобактеріальній. Лікування є безкоштовним у багатьох країнах, а ефективна терапія робить пацієнта незаразним вже через кілька днів після початку прийому ліків.

Профілактика

Основні заходи профілактики включають:

• раннє виявлення та лікування хворих для розриву ланцюга передачі;
• медичне обстеження контактних осіб;
• підтримку імунної системи та належні умови життя;
• у деяких випадках — профілактичне застосування рифампіцину у людей, які мали тісний контакт із хворим.

Важливим аспектом є подолання соціальної стигми: люди з лепрою не становлять загрози для суспільства після початку лікування, тому вони не мають піддаватися дискримінації.