Менінгококова інфекція: симптоми, діагностика, лікування і профілактика

Про захворювання

Менінгококова інфекція — це гостре інфекційне захворювання, яке спричинює бактерія Neisseria meningitidis (менінгокок). Вона передається повітряно-крапельним шляхом і може проявлятися у різних клінічних формах: від легкої носійства до важких уражень — менінгіту чи сепсису. Захворювання розвивається стрімко, особливо небезпечне для дітей раннього віку та осіб зі зниженим імунітетом.

Види

Менінгококова інфекція може мати різні клінічні форми:

• Носійство менінгококу — безсимптомний стан, коли людина переносить бактерію, не маючи ознак хвороби.
• Назофарингіт — запалення слизової оболонки носоглотки з незначною симптоматикою.
• Менінгококцемія (сепсис) — проникнення бактерії в кров із розвитком важкої інтоксикації.
• Менінгіт — запалення оболонок головного мозку, найсерйозніша форма.
• Менінгоенцефаліт — ураження як оболонок мозку, так і самої мозкової речовини.
• Змішані форми — поєднання кількох клінічних проявів.

Симптоми

Прояви залежать від форми захворювання:

• При назофарингіті: біль у горлі, нежить, підвищення температури до 38 °C.
• При менінгіті: сильний головний біль, блювання, ригідність м'язів потилиці, світлобоязнь, судоми.
• При менінгококцемії: висока температура, озноб, слабкість, характерний геморагічний висип (зіркоподібний), зниження артеріального тиску, можлива кома.
• При менінгоенцефаліті: втрата свідомості, галюцинації, порушення дихання та серцевої діяльності.

Причини

Головною причиною є зараження бактерією Neisseria meningitidis. Передача відбувається через:

• тісний контакт із хворим або носієм;
• повітряно-крапельний шлях (під час кашлю, чхання);
• використання спільних речей (посуд, рушники).

Фактори ризику:

• ослаблений імунітет;
• скупченість населення (дитячі садки, гуртожитки);
• вік до 5 років;
• відсутність вакцинації.

Діагностика

Для встановлення діагнозу застосовуються:

• Огляд і аналіз симптомів (особливо висипу та менінгеальних знаків);
• Загальний аналіз крові (ознаки бактеріальної інфекції);
• Посів крові або спинномозкової рідини;
• Люмбальна пункція — дослідження ліквору;
• ПЛР-діагностика — виявлення ДНК менінгокока;
• Швидкі тести — у гострих випадках.

Лікування

Лікування менінгококової інфекції проводиться в умовах стаціонару, часто — у реанімації. Основні принципи:

• Антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини III покоління — цефтріаксон);
• Дезінтоксикаційна терапія (вливання розчинів для зменшення інтоксикації);
• Глюкокортикоїди — для зниження запалення мозкових оболонок;
• Підтримка життєво важливих функцій (дихання, серцево-судинна система);
• Протисудомні засоби, жарознижувальні, знеболювальні.

Чим раніше розпочате лікування — тим вищі шанси на одужання без ускладнень.

Профілактика

• Вакцинація — найефективніший метод запобігання хворобі. Існують вакцини проти найпоширеніших серотипів менінгокока (A, B, C, W, Y).
• Профілактичне лікування контактних осіб — антибіотики (рифампіцин, ципрофлоксацин).
• Гігієна та уникнення тісного контакту з хворими;
• Провітрювання та зменшення скупчень у приміщеннях;
• Зміцнення імунітету (здорове харчування, сон, спорт).