Метгемоглобінемія у дорослих і дітей: діагностика та лікування

Про захворювання

Метгемоглобінемія — це патологічний стан, при якому в крові підвищується рівень метгемоглобіну — зміненої форми гемоглобіну, що не здатна ефективно переносити кисень до тканин. У нормі метгемоглобін становить менше 1–2% від загального гемоглобіну. При його накопиченні розвивається тканинна гіпоксія, що може становити серйозну загрозу для здоров’я і життя пацієнта.

Захворювання може мати як вроджений, так і набутий характер та потребує своєчасної діагностики і медичного контролю.

Види

Розрізняють такі основні види метгемоглобінемії:

• Вроджена метгемоглобінемія — зумовлена генетичними дефектами ферментів, відповідальних за відновлення метгемоглобіну до нормального гемоглобіну, або структурними аномаліями гемоглобіну.
• Набута метгемоглобінемія — виникає внаслідок впливу зовнішніх факторів, зокрема лікарських препаратів, хімічних речовин або харчових нітратів.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від рівня метгемоглобіну в крові та швидкості його підвищення. Найпоширеніші симптоми:

• ціаноз (синюшний відтінок шкіри та слизових оболонок);
• задишка, утруднене дихання;
• слабкість, швидка втомлюваність;
• запаморочення, головний біль;
• прискорене серцебиття;
• у тяжких випадках — порушення свідомості, судоми, кома.

Причини

Основні причини розвитку метгемоглобінемії:

• вроджені ферментні порушення;
• прийом деяких лікарських засобів (місцеві анестетики, нітрати, нітрити);
• отруєння хімічними речовинами;
• вживання води або продуктів з високим вмістом нітратів;
• особлива чутливість у немовлят через незрілі ферментні системи.

Діагностика

Діагностика базується на комплексній оцінці клінічних симптомів та лабораторних досліджень. Основні методи:

• аналіз крові з визначенням рівня метгемоглобіну;
• пульсоксиметрія з характерними відхиленнями показників;
• газовий аналіз крові;
• генетичне тестування при підозрі на вроджену форму.

Лікування

Тактика лікування залежить від тяжкості стану та причини захворювання. Можуть застосовуватись:

• усунення чинника, що спричинив підвищення метгемоглобіну;
• киснева терапія;
• введення метиленового синього (за показами);
• симптоматична терапія;
• у тяжких випадках — інтенсивна терапія під наглядом лікаря

Профілактика

Профілактичні заходи включають:

• контроль якості питної води та продуктів харчування;
• обережне застосування лікарських засобів, особливо у дітей;
• уникнення контакту з токсичними хімічними речовинами;
• генетичне консультування для сімей з вродженими формами захворювання.