Мієлоїдний лейкоз: симптоми, діагностика та лікування

Про захворювання

Мієлоїдний лейкоз — це злоякісне захворювання системи кровотворення, при якому у кістковому мозку відбувається неконтрольоване утворення патологічних мієлоїдних клітин. У нормі ці клітини повинні дозрівати та перетворюватися на функціональні елементи крові, однак при мієлоїдному лейкозі процес дозрівання порушується. Внаслідок цього патологічні клітини накопичуються у кістковому мозку та крові, витісняючи здорові клітини.

Захворювання може мати гострий або хронічний перебіг і потребує своєчасної діагностики та спеціалізованого лікування.

Види

Мієлоїдний лейкоз поділяється на такі основні форми:

• Гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ) — характеризується швидким розвитком симптомів та агресивним перебігом.
• Хронічний мієлоїдний лейкоз (ХМЛ) — розвивається поступово, часто має тривалий безсимптомний період.
• Мієлодиспластичні та мієлопроліферативні форми — перехідні стани, що можуть трансформуватися у лейкоз.

Симптоми

Клінічні прояви мієлоїдного лейкозу можуть відрізнятися залежно від форми та стадії захворювання. Найпоширеніші симптоми:

• загальна слабкість і швидка втомлюваність;
• блідість шкіри;
• часті інфекційні захворювання;
• підвищена температура тіла без очевидної причини;
• кровоточивість ясен, носові кровотечі;
• схильність до утворення синців;
• біль у кістках або суглобах;
• збільшення лімфатичних вузлів, печінки або селезінки.

Причини

Точні причини розвитку мієлоїдного лейкозу не завжди відомі. До факторів, які можуть підвищувати ризик захворювання, належать:

• генетичні мутації клітин кісткового мозку;
• вплив іонізуючого випромінювання;
• контакт із токсичними хімічними речовинами;
• попередня хіміо- або променева терапія;
• деякі спадкові синдроми.

Діагностика

Для встановлення діагнозу застосовується комплексне обстеження, яке може включати:

• загальний та біохімічний аналіз крові;
• дослідження кісткового мозку;
• цитогенетичні та молекулярно-генетичні дослідження;
• імунологічні тести;
• інструментальні методи для оцінки стану внутрішніх органів.

Рання діагностика має вирішальне значення для вибору ефективної тактики лікування.

Лікування

Тактика лікування залежить від типу мієлоїдного лейкозу, стадії захворювання та загального стану пацієнта. Можуть застосовуватися:

• хіміотерапія;
• таргетна терапія;
• імунотерапія;
• трансплантація кісткового мозку або стовбурових клітин;
• підтримувальна терапія для зменшення симптомів та ускладнень.

Лікування проводиться під постійним наглядом лікаря-гематолога.

Профілактика

Специфічної профілактики мієлоїдного лейкозу не існує, однак знизити ризик захворювання допомагають:

• уникнення впливу шкідливих хімічних речовин;
• контроль радіаційного навантаження;
• своєчасне лікування хронічних захворювань;
• регулярні профілактичні медичні огляди;
• звернення до лікаря при появі тривожних симптомів.