Міжхребцева грижа

Що це таке?

Міжхребцева грижа — це патологічний стан, при якому відбувається випинання або розрив міжхребцевого диска з виходом його ядра за анатомічні межі. У результаті відбувається здавлення нервових корінців або спинного мозку, що викликає сильний біль, порушення чутливості та рухові розлади. Захворювання є однією з найпоширеніших причин хронічного болю в спині серед людей працездатного віку.

Види

За локалізацією розрізняють шийні, грудні та поперекові грижі, причому найчастіше уражається поперековий відділ.

За напрямком випинання виділяють медіанні, парамедіанні, форамінальні та циркулярні грижі.

За стадіями розвитку розрізняють протрузію, екструзію та секвестрацію, де секвестрована грижа є найважчою формою з відривом фрагмента диска.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від локалізації ураження. Для шийної грижі характерні біль у шиї, головний біль, запаморочення, оніміння рук. Грудна грижа проявляється болем у міжлопатковій зоні, відчуттям здавлення у грудях. Поперекова грижа викликає біль у попереку з іррадіацією в сідницю та ногу.

Часто з’являються оніміння, поколювання, слабкість у кінцівках, обмеження рухів, різке посилення болю при кашлі, чханні або фізичному навантаженні.

Причини

Основною причиною є дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, насамперед остеохондроз. Сприяють розвитку грижі малорухливий спосіб життя, неправильна постава, надмірні фізичні навантаження, травми, зайва вага, різкі рухи, спадкова схильність. З віком міжхребцеві диски втрачають еластичність, що значно підвищує ризик їх пошкодження.

Діагностика

Діагностика починається з огляду невролога або ортопеда, оцінки рефлексів, чутливості та м’язової сили. Основним методом підтвердження діагнозу є МРТ хребта, яке дозволяє точно визначити розміри й локалізацію грижі. Додатково можуть застосовуватись КТ, рентген та електронейроміографія для оцінки стану нервів.

Лікування

У більшості випадків лікування починається з консервативної терапії: медикаментозне знеболення, протизапальні препарати, міорелаксанти, вітаміни групи B. Після зменшення болю призначаються фізіотерапія, масаж, мануальна терапія, лікувальна фізкультура.

Хірургічне втручання показане при неефективності консервативного лікування, прогресуючому неврологічному дефіциті або порушенні функцій тазових органів. Сучасні малоінвазивні операції дозволяють швидко відновити працездатність.

Профілактика

Для профілактики важливо підтримувати нормальну масу тіла, регулярно займатися лікувальною гімнастикою, зміцнювати м’язовий корсет, уникати перевантажень і тривалого сидіння. Слід правильно підіймати вантажі, контролювати поставу та своєчасно лікувати остеохондроз.