Остеохондропатія: причини, симптоми та сучасне лікування

Про захворювання

Остеохондропатія — це група неінфекційних захворювань кісткової та хрящової тканини, які виникають внаслідок порушення кровопостачання певних ділянок кістки. Найчастіше патологія розвивається у дітей та підлітків у період активного росту, але може зустрічатися і в дорослому віці.

Захворювання характеризується асептичним (неінфекційним) некрозом губчастої кістки з подальшим поступовим відновленням структури кісткової тканини. Без своєчасного лікування остеохондропатія може призводити до хронічного болю, деформацій суглобів і обмеження рухливості.

Види

Залежно від локалізації ураження розрізняють такі основні види остеохондропатії:

• остеохондропатія головки стегнової кістки (хвороба Пертеса);
• остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки (хвороба Осгуда–Шляттера);
• остеохондропатія п’яткової кістки (хвороба Хаглунда–Шинца);
• остеохондропатія хребців (хвороба Шойермана–Мау);
• остеохондропатія човноподібної кістки стопи (хвороба Келлера);
• ураження дрібних кісток кисті та стопи.

Симптоми

Клінічні прояви остеохондропатії залежать від локалізації ураження, але найчастіше спостерігаються:

• біль у ділянці ураженої кістки або суглоба, що посилюється при навантаженні;
• кульгавість або порушення ходи;
• обмеження рухливості суглоба;
• набряк та локальна болючість;
• м’язова слабкість або атрофія;
• деформація кінцівки або хребта при прогресуванні захворювання.

Причини

Точні причини розвитку остеохондропатії не завжди вдається встановити. До основних факторів ризику належать:

• порушення кровопостачання кісткової тканини;
• інтенсивні фізичні навантаження;
• повторні мікротравми;
• спадкова схильність;
• гормональні зміни в період росту;
• дефіцит кальцію, вітаміну D та інших мікроелементів;
• обмінні порушення.

Діагностика

Діагностика остеохондропатії включає:

• консультацію лікаря-ортопеда або травматолога;
• клінічний огляд і оцінку рухливості;
• рентгенографію ураженої ділянки;
• магнітно-резонансну томографію (МРТ) для раннього виявлення змін;
• комп’ютерну томографію (КТ) за потреби;
• лабораторні дослідження для виключення запальних процесів.

Лікування

Лікування остеохондропатії переважно консервативне і спрямоване на зменшення навантаження та відновлення кровообігу:

• обмеження фізичних навантажень;
• тимчасова іммобілізація або ортопедичні засоби;
• лікувальна фізкультура;
• фізіотерапевтичні процедури;
• медикаментозна терапія для зменшення болю та покращення обміну речовин;
• масаж.

Хірургічне лікування застосовується рідко — лише при тяжких формах або у разі розвитку ускладнень.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку остеохондропатії рекомендовано:

• дозувати фізичні навантаження у дітей і підлітків;
• уникати перевантажень та травм;
• забезпечити повноцінне харчування з достатньою кількістю кальцію та вітаміну D;
• своєчасно лікувати ортопедичні порушення;
• проходити профілактичні огляди у ортопеда.