Парапроктит: ознаки, лікування та профілактика запалення навколо прямої кишки

Про захворювання

Парапроктит — це запальний інфекційний процес, який вражає клітковину навколо прямої кишки (пара­ректальну клітковину). У тканинах поряд із прямою кишкою утворюється абсцес — гнійна порожнина, часто з подальшим утворенням свища (каналу) до шкіри чи до просвіту прямої кишки. Захворювання може протікати у гострій або хронічній формі.
Наслідки несвоєчасного лікування — поширення інфекції на тазові органи, розвиток свищів, загальний стан пацієнта значно погіршується.

Види

Класифікація парапроктиту включає:

• За активністю: гострий парапроктит і хронічний парапроктит.
• За локалізацією абсцесу чи запалення: підшкірний (підшкірно-параректальний), підслизовий, ішіоректальний (седалищно-пряма кишка), тазово-пряма кишка (пельвіоректальний) та інші варіанти.
• За складністю та стосунком до м’язів сфінктера: інтрасфінктерний, транссфінктерний, екстрасфінктерний.

Це важливо, оскільки від виду залежить підхід до лікування.

Симптоми

Симптоми можуть змінюватися в залежності від форми та локалізації. Типові прояви:

• біль в ділянці ануса/прямої кишки, що посилюється при сидінні, дефекації або фізичній напрузі.
• набряк, почервоніння, ущільнення тканин навколо анального отвору.
• підвищення температури тіла, загальна слабкість, поганий апетит.
• виділення гною, запального ексудату із заднього проходу чи зі шкіри в ділянці свища (у хронічній формі).
• частіші позиви до дефекації, дискомфорт, відчуття розпирання.

У більш глибоких формах — біль у нижній частині живота, проміжку, порушення загального стану.

Причини

Причини розвитку парапроктиту включають:

• інфікування параректальної клітковини (через анальні залози, мікротравми слизової прямої кишки, анальні тріщини, геморой).
• порушення функції дефекації: тривалі запори, діарея, що травмують слизову.
• інші проктологічні захворювання: геморой, анальні тріщини, криптит, проктит.
• ослаблений імунітет, системні захворювання (наприклад, цукровий діабет), порушення кровообігу.
• травми прямої кишки, післяопераційні зміни, недостатня гігієна, переохолодження.

Комбінація цих факторів часто призводить до розвитку запалення навколо прямої кишки.

Діагностика

Діагностика парапроктиту здійснюється в клініці проктологом або хірургом-проктологом і містить:

• збір анамнезу (скарги, час появи болю, виділення, супутні захворювання).
• клінічний огляд: оцінка анальної ділянки, пальцеве ректальне дослідження.
• за потреби — інструментальні дослідження: УЗД ендоректальне, КТ чи МРТ малого таза при глибоких формах.
• загальні аналізи крові: наявність ознак запалення.

Це дозволяє встановити локалізацію абсцесу, ступінь ураження тканин, планувати лікування.

Лікування

Лікування парапроктиту зазвичай включає такі етапи:

• Гостра стадія: операційне розкриття та дренування абсцесу, усунення гнійної порожнини, санація (видалення вогнища інфекції).
• Призначення антибіотиків (залежно від мікрофлори та чутливості).
• Після операції — контроль, догляд за раною, можливе встановлення дренажу, обробка анальної ділянки.
• Хронічна форма (свищі): планове хірургічне лікування зі збереженням функції сфінктера, індивідуальний підхід.
• Додатково: корекція запорів чи діареї, режим харчування, уникнення тривалого сидіння, підвищення рухової активності.

Важливо, щоб лікування проводилося своєчасно в умовах клініки — самолікування небезпечне, може призвести до ускладнень.

Профілактика

Щоб знизити ризик розвитку парапроктиту, рекомендовано:

• підтримувати регулярну роботу кишечника: уникати тривалих запорів чи діареї, харчуватись збалансовано.
• дотримуватись інтимної та анальної гігієни.
• своєчасно лікувати проктологічні захворювання: геморой, анальні тріщини, криптит.
• вести активний спосіб життя, уникати тривалого сидіння, піднімання важкого без підготовки.
• зміцнювати імунітет, контролювати супутні захворювання (наприклад, діабет, судинні порушення).

При появі перших ознак дискомфорту чи болю в анальній ділянці — звернутися до спеціаліста, не відкладати.