Патології сечового міхура: симптоми, причини, діагностика та лікування

Про захворювання

Сечовий міхур — порожнистий м’язовий орган, що виконує функцію накопичення та виведення сечі з організму. Патології сечового міхура — це група захворювань, які порушують його анатомічну структуру або функціональну здатність. Такі порушення можуть суттєво знижувати якість життя, викликати біль, дискомфорт, часті позиви до сечовипускання або його затримку, а також призводити до ускладнень із боку нирок та інших органів сечовидільної системи.

Види

Найпоширеніші патології сечового міхура включають:

• Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, частіше у жінок.
• Сечокам’яна хвороба — утворення каменів у сечовому міхурі.
• Пухлини сечового міхура — доброякісні (поліпи, папіломи) або злоякісні (рак).
• Гіперактивний сечовий міхур — стан з частими, раптовими позивами до сечовипускання.
• Інтерстиціальний цистит — хронічне запалення без інфекційної причини.
• Нейрогенний сечовий міхур — порушення іннервації органа при ураженнях нервової системи.
• Рефлюкс (везикоуретеральний) — зворотний потік сечі з міхура до сечоводів.

Симптоми

Залежно від типу патології, можуть спостерігатися такі симптоми:

• Часті позиви до сечовипускання, особливо вночі (ніктурія)
• Біль, печіння або дискомфорт при сечовипусканні
• Затримка сечі або мимовільне підтікання
• Біль у нижній частині живота або в попереку
• Зміна кольору сечі (кров, каламутність)
• Відчуття неповного випорожнення сечового міхура

Причини

Причини виникнення патологій сечового міхура залежать від конкретного захворювання, але найчастішими є:

• Бактеріальні інфекції (Escherichia coli та ін.)
• Переохолодження
• Недотримання правил інтимної гігієни
• Тривале стримування сечовипускання
• Гормональні порушення (особливо у жінок під час менопаузи)
• Аутоімунні розлади
• Пухлинні процеси
• Травми або хірургічні втручання
• Неврологічні захворювання (розсіяний склероз, спинальна травма тощо)

Діагностика

Для встановлення точного діагнозу лікар може призначити:

• Загальний аналіз сечі та бактеріологічний посів
• Аналіз крові
• УЗД сечового міхура
• Цистоскопію (візуальний огляд внутрішньої стінки міхура)
• Рентгенографію або КТ із контрастом
• Уродинамічне дослідження (оцінка функції міхура)
• Біопсію (при підозрі на пухлину)

Лікування

Тактика лікування залежить від типу захворювання:

• Цистит: антибіотики, уросептики, протизапальні засоби
• Сечокам’яна хвороба: дієта, розчиняючі препарати, іноді хірургічне втручання
• Пухлини: хірургія, хіміотерапія, променева терапія
• Гіперактивний міхур: медикаменти, фізіотерапія, тренування сечового міхура
• Нейрогенний міхур: катетеризація, рефлексотерапія, медикаментозне лікування

У важких випадках можливе оперативне втручання — резекція, відновлення або трансплантація сечового міхура.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку патологій сечового міхура рекомендується:

• Дотримуватися особистої гігієни
• Не стримувати сечовипускання
• Пити достатню кількість води (1,5–2 л/день)
• Уникати переохолодження
• Збалансовано харчуватись
• Своєчасно лікувати інфекції сечової системи
• Відмовитись від шкідливих звичок
• Регулярно проходити профілактичні огляди