Перелом хребця та його відростків

Що це таке?

Перелом хребця — це порушення цілісності кісткової структури тіла хребця або його анатомічних відростків унаслідок травматичного впливу або патологічних змін у кістковій тканині. Відростки хребця виконують важливу опорну та рухову функцію, тому їх ушкодження може призводити до значних обмежень рухливості та больового синдрому. Такі переломи небезпечні не лише через пошкодження кістки, а й через можливе ураження спинного мозку та нервових корінців.

Види

За механізмом травми розрізняють компресійні, уламкові, вибухові та згинально-розгинальні переломи. Компресійні переломи найчастіше виникають під час падіння з висоти або різкого осьового навантаження.

За локалізацією переломи поділяються на шийні, грудні, поперекові та крижові. Найбільш небезпечними вважаються переломи шийного відділу через високий ризик ушкодження спинного мозку.

За ураженням анатомічних структур виділяють переломи тіла хребця, остистих, поперечних та суглобових відростків. Переломи відростків часто виникають при різких скручуваннях, ударах або спортивних травмах

Симптоми

Головним симптомом є різкий або поступово наростаючий біль у ділянці ушкодженого відділу хребта, який значно посилюється при русі, поворотах тулуба, кашлі або спробі встати. Біль може іррадіювати в кінцівки, грудну клітку або таз.

Часто спостерігається обмеження рухливості, вимушене положення тіла, напруження м’язів спини. При ураженні нервових структур виникають оніміння, поколювання, слабкість у руках або ногах, а у тяжких випадках — порушення сечовипускання та чутливості нижче рівня травми.

Причини

Основною причиною переломів хребців є травми, пов’язані з падінням з висоти, дорожньо-транспортними пригодами, спортивними ушкодженнями та сильними ударами.

Окрему групу становлять патологічні переломи, що виникають на фоні остеопорозу, онкологічних захворювань, метастазів у хребет, туберкульозу кісток та інших станів, які знижують міцність кісткової тканини навіть при мінімальному навантаженні.

Діагностика

Діагностика починається з огляду травматолога або нейрохірурга та оцінки неврологічного статусу. Обов’язково проводиться рентгенографія ураженого відділу хребта.

Для більш точної оцінки застосовують комп’ютерну томографію, яка дозволяє визначити характер та ступінь уламків, а також магнітно-резонансну томографію для оцінки стану спинного мозку, зв’язок і міжхребцевих дисків.

Лікування

Тактика лікування залежить від тяжкості перелому, ступеня зміщення уламків та наявності неврологічних ускладнень. При стабільних неускладнених переломах проводиться консервативне лікування з використанням знеболювальних, протизапальних препаратів та обов’язковою іммобілізацією за допомогою ортопедичних корсетів.

У складних випадках, при нестабільних переломах та ураженні спинного мозку, застосовується хірургічне лікування з фіксацією хребців металевими конструкціями. Після основного етапу лікування важливу роль відіграє реабілітація, що включає фізіотерапію, лікувальну фізкультуру та поступове відновлення рухової активності.

Профілактика

Профілактика переломів хребта включає дотримання правил безпеки під час фізичної активності, занять спортом та водіння автомобіля. Важливе значення має профілактика остеопорозу, повноцінне харчування з достатньою кількістю кальцію та вітаміну D, регулярні фізичні навантаження для зміцнення кісткової тканини та м’язів спини. Людям похилого віку рекомендовано уникати падінь та контролювати стан кісткової системи.