Перитоніт: причини, симптоми та методи лікування

Про захворювання

Перитоніт — це запалення очеревини, тонкої серозної оболонки, що вистилає черевну порожнину та вкриває внутрішні органи. Це небезпечний стан, який належить до ургентних патологій і потребує негайного медичного втручання. Без своєчасної допомоги перитоніт може призвести до сепсису та смерті.

Види

За характером перебігу виділяють:

• Гострий перитоніт — розвивається раптово, швидко прогресує та становить загрозу життю.
• Хронічний перитоніт — зустрічається рідко, зазвичай при туберкульозі чи онкологічних процесах.

За поширеністю:

• Локалізований (обмежений певною ділянкою черевної порожнини).
• Розлитий (дифузний) — уражає значну частину або всю очеревину.

За походженням:

• Первинний — виникає без пошкодження внутрішніх органів (наприклад, при туберкульозі, цирозі з асцитом).
• Вторинний — найпоширеніший, виникає внаслідок прориву порожнистого органа (апендикса, виразки шлунка, кишки тощо).
• Третинний — рецидивуючий перитоніт у тяжкохворих пацієнтів після попереднього лікування.

Симптоми

Основні прояви перитоніту:

• різкий, сильний біль у животі, що швидко поширюється;
• напруження м’язів черевної стінки (“дошкоподібний живіт”);
• нудота, блювання;
• підвищення температури;
• тахікардія, зниження артеріального тиску;
• слабкість, сплутаність свідомості;
• затримка газів і випорожнень.

Причини

Перитоніт найчастіше виникає через:

• прорив апендикса (апендицит);
• прорив виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки;
• травми черевної порожнини;
• запальні процеси органів малого таза;
• ускладнення після операцій;
• інфекції (бактеріальні, туберкульозні, грибкові).

Діагностика

Для встановлення діагнозу використовують:

• клінічний огляд (пальпація живота, симптоми подразнення очеревини);
• загальний аналіз крові (лейкоцитоз, підвищений ШОЕ);
• біохімічний аналіз крові;
• УЗД органів черевної порожнини;
• рентгенографію або КТ (виявлення вільного газу чи рідини);
• діагностичну лапароскопію.

Лікування

Перитоніт потребує невідкладної медичної допомоги. Основні методи:

• Хірургічне втручання — видалення джерела інфекції (апендектомія, ушивання виразки, резекція ураженої кишки тощо).
• Антибактеріальна терапія — призначення широкоспектрових антибіотиків.
• Інфузійна терапія — корекція водно-електролітного балансу, детоксикація.
• Знеболення та підтримка життєвих функцій (кардіо- і дихальної системи).

Профілактика

Запобігти перитоніту можна шляхом:

• своєчасного лікування захворювань органів черевної порожнини (апендициту, виразкової хвороби, холециститу);
• регулярних профілактичних оглядів;
• дотримання правил асептики та антисептики під час операцій;
• уникнення травм живота;
• своєчасного звернення до лікаря при появі різкого болю чи тривожних симптомів.