Саркоїдоз: симптоми, діагностика та сучасне лікування

Про захворювання

Саркоїдоз — це системне запальне захворювання невідомої етіології, яке характеризується утворенням гранульом (вузликових скупчень запальних клітин) у різних органах і тканинах. Найчастіше уражаються легені та внутрішньогрудні лімфатичні вузли, однак процес може залучати шкіру, очі, серце, нервову систему, печінку та інші органи. Захворювання може мати безсимптомний перебіг або призводити до хронічних ускладнень.

Види

Саркоїдоз класифікують залежно від локалізації та перебігу захворювання:

• легеневий саркоїдоз;
• саркоїдоз лімфатичних вузлів;
• шкірний саркоїдоз;
• саркоїдоз очей;
• серцевий саркоїдоз;
• нейросаркоїдоз;
• гострий, підгострий та хронічний перебіг захворювання.

Симптоми

Клінічні прояви саркоїдозу різноманітні та залежать від ураженого органу. Найпоширеніші симптоми:

• тривалий сухий кашель;
• задишка, відчуття нестачі повітря;
• біль у грудній клітці;
• підвищена втомлюваність, слабкість;
• підвищення температури тіла;
• зниження маси тіла;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• висипання або вузлики на шкірі;
• порушення зору, біль в очах.

Причини

Точні причини розвитку саркоїдозу наразі не встановлені. Вважається, що захворювання виникає внаслідок порушення імунної відповіді на дію зовнішніх або внутрішніх чинників. Серед можливих факторів:

• генетична схильність;
• інфекційні агенти;
• вплив пилу, хімічних речовин або токсинів;
• порушення регуляції імунної системи.

Діагностика

Діагностика саркоїдозу базується на комплексному обстеженні пацієнта та включає:

• клінічний огляд і збір анамнезу;
• рентгенографію або комп’ютерну томографію органів грудної клітки;
• лабораторні аналізи крові;
• функціональні тести легень;
• біопсію уражених тканин для підтвердження наявності гранульом;
• консультації профільних спеціалістів.

Лікування

Тактика лікування залежить від форми, активності та поширеності процесу. У деяких випадках можливе динамічне спостереження без медикаментозної терапії. При прогресуванні захворювання застосовують:

• протизапальні препарати;
• кортикостероїдну терапію;
• імуносупресивні засоби;
• симптоматичне лікування;
• регулярний контроль стану уражених органів.

Профілактика

Специфічної профілактики саркоїдозу не існує. Рекомендовано:

• уникати контакту з шкідливими речовинами;
• своєчасно лікувати інфекційні захворювання;
• проходити регулярні профілактичні огляди;
• дотримуватися здорового способу життя;
• звертатися до лікаря при появі тривалих або незрозумілих симптомів.