Сечокам’яна хвороба: причини, симптоми, лікування та профілактика

Про захворювання

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) — це патологічний стан, при якому в органах сечовидільної системи (нирок, сечоводів, сечового міхура чи уретри) утворюються тверді утворення — камені (конкременти). Вони формуються внаслідок кристалізації солей, які в нормі розчинені в сечі.
Хвороба зустрічається у людей будь-якого віку, але найчастіше — у дорослих віком 30–60 років. Урологічна патологія має хронічний перебіг із періодичними загостреннями.

Види

Камені відрізняються за хімічним складом, місцем локалізації та розмірами. Основні види:

За складом:

• Оксалатні — утворюються з солей щавлевої кислоти, найпоширеніші.
• Фосфатні — складаються з фосфатів кальцію, формуються у лужному середовищі сечі.
• Уратні — містять солі сечової кислоти, часто з’являються при підвищеному рівні сечової кислоти в крові.
• Цистинові — виникають при спадкових порушеннях обміну амінокислот.
• Струвітні — пов’язані з бактеріальними інфекціями сечових шляхів.

За місцем утворення:

• ниркові,
• сечовідні,
• камені сечового міхура,
• уретральні.

Симптоми

Ознаки залежать від розміру, кількості та розташування каменів. Основні симптоми:

• Біль — різкий, нападоподібний, часто в поперековій ділянці або внизу живота (ниркова колька);
• Порушення сечовипускання — часте, болісне, з відчуттям неповного випорожнення;
• Кров у сечі (гематурія) — може бути видимою або виявлятися лише в аналізі;
• Нудота, блювання, підвищення температури (при приєднанні інфекції);
• Помутніння сечі, неприємний запах;
• Відходження каменів або піску з сечею.

Причини

Формування каменів пов’язане з порушенням обміну речовин, зміною складу сечі та недостатнім її відтоком. Основні причини:

• недостатнє споживання рідини;
• надлишок білкової, солоної або гострої їжі;
• спадкові порушення обміну речовин;
• хронічні інфекції сечовидільних шляхів;
• дефіцит або надлишок певних мінералів (кальцію, фосфору, магнію);
• малорухливий спосіб життя;
• гарячий клімат і зневоднення;
• ендокринні захворювання (гіпертиреоз, подагра).

Діагностика

Для встановлення діагнозу використовують комплексне обстеження:

• Загальний аналіз сечі — визначення солей, крові, лейкоцитів;
• Біохімічний аналіз крові — оцінка рівня кальцію, сечової кислоти, креатиніну;
• УЗД нирок і сечового міхура — виявлення каменів та їх розмірів;
• Рентгенографія (оглядова або контрастна);
• Комп’ютерна томографія — найточніший метод візуалізації;
• Аналіз каменю після його відходження або видалення — для визначення складу.

Лікування

Тактика залежить від типу, розміру та розташування каменів.

Консервативне лікування:

• збільшення споживання рідини (до 2–2,5 л на добу);
• дієта залежно від виду каменів;
• спазмолітики, анальгетики, протизапальні засоби;
• препарати, що розчиняють камені (урати);
• антибіотики при інфекції.

Інструментальні та хірургічні методи:

• Літотрипсія — дроблення каменів ультразвуком або лазером;
• Ендоскопічне видалення — через уретру або через шкіру;
• Відкрита операція — рідко, при великих або складних каменях.

Профілактика

Щоб запобігти утворенню каменів або рецидиву хвороби, важливо:

• пити достатню кількість води щодня;
• збалансувати харчування — обмежити сіль, м’ясні бульйони, шоколад, шпинат, щавель;
• контролювати вагу та рівень сечової кислоти;
• підтримувати фізичну активність;
• уникати переохолоджень;
• регулярно проходити профілактичні огляди у лікаря-уролога.