Сказ: симптоми, причини, лікування та профілактика

Про захворювання

Сказ — це гостре вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та тварин. Воно характеризується тяжким перебігом і майже завжди закінчується смертю, якщо не проведено своєчасне лікування після укусу чи контакту з хворою твариною. Джерелом вірусу найчастіше є дикі або домашні тварини, зокрема собаки, лисиці, кажани та інші ссавці.

Види

Сказ буває двох основних форм:

• Класичний (людський) сказ – розвивається після укусу зараженої тварини, вражає центральну нервову систему людини.
• Атипові форми – зустрічаються рідше, можуть проявлятися у нетиповій клінічній картині і іноді важче діагностуються.

За походженням вірус може бути:

• Дикий (поширюється серед диких тварин, наприклад, лисиць, єнотів, кажанів).
• Домашній (поширюється серед собак, котів, інших домашніх тварин).

Симптоми

Період інкубації зазвичай триває від 1 до 3 місяців, інколи довше. Основні симптоми включають:

• Початкові ознаки: слабкість, підвищена температура, головний біль, нездужання, відчуття поколювання або печіння в місці укусу.
• Класичні прояви: сильна збудженість, агресивність, страх води (гідрофобія), труднощі при ковтанні, надмірне слиновиділення, судоми, паралічі.
• Кінцева стадія: кома та летальний кінець за кілька днів після появи симптомів.

Причини

Причиною сказу є вірус родини Rhabdoviridae, який передається через слину хворих тварин. Основні шляхи зараження:

• Укус зараженої тварини.
• Подряпини або ослизнення кров’ю та слиною інфікованої тварини.
• Рідше — через контакт з органами та тканинами хворих тварин.

Діагностика

Діагностика сказу у людини на ранніх стадіях складна, оскільки симптоми не специфічні. Використовуються:

• Анамнез – важливо уточнити факт контакту з підозрілою твариною.
• Лабораторні методи – виявлення вірусу у слині, крові, спинномозковій рідині або тканинах.
• Імунологічні методи – визначення антитіл до вірусу сказу.

Діагноз підтверджується вже після появи специфічних неврологічних симптомів або лабораторно.

Лікування

На жаль, специфічного лікування після появи клінічних ознак сказу немає. Тому важлива екстрена профілактика після укусу:

• Промивання рани водою та милом відразу після укусу.
• Введення антирабічної сироватки для нейтралізації вірусу.
• Вакцинація проти сказу за схемою лікаря.

Після прояву симптомів лікування зазвичай підтримувальне та симптоматичне, спрямоване на полегшення страждань, але шансів на одужання практично немає.

Профілактика

Основні заходи профілактики включають:

• Вакцинація домашніх тварин проти сказу.
• Уникання контакту з бездомними або дикими тваринами.
• Освітня робота щодо безпеки при контакті з тваринами.
• Негайне звернення до лікаря після укусу чи подряпини підозрілої тварини.

Своєчасна профілактика після контакту з хворою твариною практично завжди запобігає розвитку захворювання.