Спондилоартроз

Що це таке?

Спондилоартроз — це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання фасеткових (міжхребцевих) суглобів, при якому відбувається поступове руйнування суглобового хряща, зміна кісткових поверхонь і формування остеофітів. Захворювання призводить до порушення рухливості хребта, розвитку хронічного больового синдрому та зниження якості життя. Найчастіше спондилоартроз розвивається у людей середнього та похилого віку, але може виникати й у більш молодих через перевантаження хребта.

Види

За локалізацією патологічного процесу розрізняють шийний, грудний і поперековий спондилоартроз. Шийна форма проявляється болем у ділянці шиї, запамороченням і головними болями. Грудний спондилоартроз супроводжується болем між лопатками, що посилюється при диханні та рухах. Поперековий спондилоартроз призводить до болю в попереку, який може віддавати в сідниці та нижні кінцівки.

За стадіями розрізняють початкову форму з мінімальними змінами хряща, прогресуючу стадію з формуванням остеофітів та пізню стадію з вираженим обмеженням рухів і хронічним болем.

Симптоми

Основним проявом захворювання є локальний біль у ділянці уражених суглобів, який посилюється після фізичного навантаження, тривалого сидіння або вранці після сну. Біль зазвичай зменшується після розігріву та руху.

Характерними є скутість у спині, обмеження амплітуди рухів, відчуття «дерев’яності» хребта, хрускіт під час поворотів і нахилів. При прогресуванні захворювання можливе приєднання корінцевого синдрому з онімінням, поколюванням та слабкістю у кінцівках.

Причини

Основною причиною розвитку спондилоартрозу є вікові зміни суглобового хряща та зниження його еластичності. Важливу роль відіграють хронічні перевантаження хребта, сидячий спосіб життя, неправильна постава, ожиріння, важка фізична праця та перенесені травми.

Факторами ризику також є остеохондроз, вроджені аномалії хребта, сколіоз, гормональні й обмінні порушення, а також спадкова схильність.

Діагностика

Діагностика спондилоартрозу починається з консультації невролога або ортопеда та клінічного огляду з оцінкою рухливості хребта. Основним інструментальним методом є рентгенографія, яка дозволяє виявити звуження суглобових щілин, деформацію суглобових поверхонь та остеофіти.

Для детальнішого дослідження застосовують МРТ та КТ, які дають змогу оцінити стан хрящів, зв’язок, нервових структур і ступінь компресії корінців.

Лікування

Лікування має бути комплексним і спрямованим на зменшення болю, зупинку прогресування дегенеративного процесу та відновлення рухливості. Медикаментозна терапія включає нестероїдні протизапальні препарати, знеболювальні, міорелаксанти, а також засоби для покращення трофіки тканин.
Важливе місце займають немедикаментозні методи: лікувальна фізкультура, фізіотерапія, масаж, мануальна терапія, кінезіотерапія. У тяжких випадках із вираженим больовим синдромом та неефективністю консервативного лікування можуть застосовуватися ін’єкційні методи або хірургічне втручання.

Профілактика

Профілактика спондилоартрозу полягає у підтриманні регулярної фізичної активності, зміцненні м’язів спини та живота, контролі маси тіла та формуванні правильної постави. Важливо уникати тривалого статичного навантаження, правильно організовувати робоче місце, своєчасно лікувати остеохондроз і проходити профілактичні огляди у спеціаліста.