Спинальний стеноз

Що це таке?

Спинальний стеноз — це патологічний стан, при якому відбувається звуження просвіту хребетного каналу або міжхребцевих отворів з подальшим здавленням спинного мозку та нервових корінців. У нормі хребетний канал має достатній простір для вільного функціонування нервових структур, однак при стенозі цей простір зменшується. Внаслідок компресії порушується кровопостачання нервової тканини, з’являється біль, слабкість і розлади чутливості. Найчастіше захворювання розвивається у людей після 50 років, але може виникати і в молодшому віці при вроджених аномаліях або після травм.

Види

За локалізацією виділяють шийний, грудний та поперековий стеноз. Шийний стеноз небезпечний через ризик здавлення спинного мозку з розвитком порушень у верхніх та нижніх кінцівках. Грудний зустрічається рідше, але може маскуватися під захворювання серця чи внутрішніх органів. Поперековий стеноз є найпоширенішим і призводить до болю в ногах та порушення ходи.

За походженням розрізняють вроджений стеноз, який пов’язаний з анатомічними особливостями будови хребта, та набутий, що розвивається внаслідок остеохондрозу, спондилоартрозу, міжхребцевих гриж, травм і пухлин. Також виділяють центральний, латеральний та форамінальний стеноз залежно від зони звуження.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від рівня ураження та ступеня звуження. Найхарактернішим симптомом є біль у спині, що поєднується з болем, онімінням або слабкістю в кінцівках. Для поперекового стенозу типовою є нейрогенна переміжна кульгавість — біль у ногах при ходьбі, який змушує зупинятися та зменшується в положенні сидячи або при нахилі вперед.

При шийній локалізації можуть спостерігатися запаморочення, слабкість у руках, порушення координації, зниження чутливості. У тяжких випадках виникають порушення сечовипускання, дефекації та різке обмеження рухливості.

Причини

Основною причиною спинального стенозу є дегенеративні зміни хребта, пов’язані з віковим зношуванням міжхребцевих дисків, фасеткових суглобів і зв’язкового апарату. Значну роль відіграють остеофіти, міжхребцеві грижі, потовщення жовтих зв’язок.

Також причинами можуть бути вроджене звуження хребетного каналу, наслідки травм і переломів, пухлини, запальні процеси, післяопераційні рубцеві зміни.

Діагностика

Діагностика спинального стенозу починається з консультації невролога або нейрохірурга та детального неврологічного огляду. Лікар оцінює силу м’язів, чутливість, рефлекси, ходу пацієнта.

Основним методом підтвердження діагнозу є магнітно-резонансна томографія, яка дозволяє точно визначити рівень і ступінь звуження, стан спинного мозку та нервових корінців. Комп’ютерна томографія застосовується для оцінки кісткових структур, а рентгенографія — для виявлення супутніх деформацій хребта.

Лікування

Лікування залежить від вираженості симптомів і неврологічного дефіциту. На ранніх стадіях застосовується консервативна терапія, яка включає протизапальні та знеболювальні препарати, міорелаксанти, судинні засоби для покращення кровопостачання нервів.

Важливу роль відіграють лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури, реабілітаційні програми, спрямовані на зміцнення м’язового корсету та зменшення навантаження на хребет.

При прогресуванні симптомів, розвитку парезів або порушень функції тазових органів показане хірургічне лікування, метою якого є декомпресія нервових структур та відновлення нормального просвіту хребетного каналу.

Профілактика

Профілактика спинального стенозу полягає у профілактиці дегенеративних захворювань хребта. Важливо підтримувати оптимальну фізичну активність, контролювати масу тіла, дотримуватися правильної постави та уникати надмірних навантажень. Своєчасне лікування остеохондрозу, гриж міжхребцевих дисків і регулярні профілактичні огляди дозволяють знизити ризик розвитку стенозу та його ускладнень.