Синдром дефібринізації: види, ознаки та методи лікування ДВЗ-синдрому

Про захворювання

Дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ-синдром) — це патологічний процес, при якому відбувається надмірна активація системи згортання крові з утворенням множинних мікротромбів у судинному руслі. Внаслідок цього органи та тканини недоотримують кисню і поживних речовин, розвивається поліорганна недостатність. На пізніх етапах виснажуються фактори згортання, що призводить до масивних кровотеч.

Види

ДВЗ-синдром може мати різні форми перебігу:

• Гострий — розвивається швидко, часто за кілька годин чи днів, супроводжується тяжким станом та високим ризиком смерті.
• Підгострий — прогресує поступово, симптоми менш виражені, але без лікування може перейти в гостру форму.
• Хронічний — зустрічається при онкологічних та хронічних захворюваннях, перебігає відносно приховано.
• Рецидивуючий — періодичні прояви активації системи згортання на фоні основної патології.

Симптоми

Клінічні прояви ДВЗ-синдрому залежать від стадії:

• На початковому етапі: слабкість, задишка, зниження артеріального тиску, мікротромбози в капілярах.
• Надалі: ознаки ішемії органів (нирок, печінки, мозку, легень), погіршення функції органів.
• У стадії виснаження: петехіальні крововиливи, гематоми, кровотечі з ясен, носа, шлунково-кишкового тракту, післяопераційних ран.

Причини

Основними факторами, що можуть викликати ДВЗ-синдром, є:

• Сепсис і тяжкі інфекційні захворювання.
• Великі травми, опіки, масивні оперативні втручання.
• Ускладнення вагітності (відшарування плаценти, емболія навколоплідними водами, прееклампсія).
• Онкологічні захворювання.
• Тяжкі алергічні та аутоімунні реакції.
• Гострі гемолітичні кризи, переливання несумісної крові.

Діагностика

Для підтвердження ДВЗ-синдрому застосовують:

Лабораторні дослідження:

• зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія);
• зниження рівня фібриногену;
• подовження часу згортання крові (АЧТЧ, ПТІ);
• підвищення рівня D-димерів і продуктів деградації фібрину.

Інструментальні методи: оцінка стану органів (УЗД, КТ, МРТ) для визначення ступеня ураження.

Оцінка клінічних проявів (кровотечі, тромбози, поліорганна недостатність).

Лікування

Основні принципи терапії включають:

• Лікування основного захворювання, що викликало ДВЗ-синдром.
• Відновлення об’єму циркулюючої крові (інфузійна терапія).
• Використання антикоагулянтів (гепарин) на ранніх етапах для запобігання тромбоутворенню.
• Переливання свіжозамороженої плазми, тромбоцитарної маси, кріопреципітату при виражених кровотечах.
• Симптоматична терапія для підтримки функції життєво важливих органів (нирки, серце, легені).

Профілактика

Специфічної профілактики ДВЗ-синдрому немає, проте можливе зниження ризику його розвитку за рахунок:

• Своєчасного лікування інфекційних захворювань.
• Правильного ведення вагітності та пологів.
• Контролю за станом пацієнтів з онкологічними та хронічними хворобами.
• Обережного та контрольованого застосування трансфузійних препаратів крові.
• Моніторингу системи згортання у тяжких хворих у відділеннях інтенсивної терапії.