Тріщина та фістула ділянки заднього проходу та прямої кишки

Що це таке?

Анальна тріщина — це лінійний розрив слизової оболонки анального каналу, який виникає внаслідок травмування тканин або порушення їхнього кровопостачання. Вона викликає гострий біль під час дефекації та може переходити в хронічну форму, формуючи щільні краї тріщини та спазм внутрішнього анального сфінктера.

Фістула (свищ) прямої кишки — це патологічний хід між просвітом кишки та шкірою анальної зони або сусідніми тканинами. Зазвичай фістула утворюється після перенесеного парапроктиту, коли інфекційний процес проривається назовні, залишаючи канал, що постійно підтримує запалення.

Види

Анальні тріщини поділяють на гострі та хронічні.

• Гостра тріщина має гладкі краї, незначну глибину й добре піддається консервативній терапії.
• Хронічна тріщина існує понад 6 тижнів, характеризується ущільненням країв, формуванням «сторожового горбика» та гіпертонусом сфінктера, що значно погіршує загоєння.

Фістули поділяються на повні, неповні та внутрішні.

• Повні мають два отвори — у кишці та на шкірі.
• Неповні закінчуються сліпо, але підтримують запалення.

За розташуванням щодо сфінктера фістули класифікують як внутрішньосфінктерні, транссфінктерні та надсфінктерні, що визначає складність лікування та ризики ускладнень.

Симптоми

Тріщина проявляється різким, пекучим болем під час дефекації. Біль часто зберігається ще кілька годин після випорожнення через спазм сфінктера. Можливі поодинокі смужки крові на калі або туалетному папері. Пацієнти також відмічають відчуття сухості й подразнення в анальній ділянці.

Фістула прямої кишки викликає постійне виділення гною або сукровиці з отвору біля ануса. Це спричиняє змушене носіння прокладок, подразнення шкіри та неприємний запах. Біль посилюється у разі закупорки свища та розвитку гострого запалення, що може нагадувати рецидив парапроктиту.

Причини

Тріщина найчастіше виникає через хронічні закрепи, коли щільний кал травмує стінки анального каналу. До факторів ризику належать часті проноси, анальний секс, пологи та підвищений тонус сфінктера, який погіршує кровопостачання слизової.

Фістула зазвичай є наслідком гострого парапроктиту, коли запалення переходить у гнійну форму й проривається через тканини, утворюючи канал. Сприяють також хвороба Крона, туберкульоз, травми та оперативні втручання в ділянці прямої кишки.

Діагностика

Діагностика починається з огляду проктолога та пальцевого дослідження, якщо це можливо без значного болю. Для тріщини характерні видимі лінійні дефекти. У разі фістули лікар оцінює наявність зовнішнього отвору, напрямок свищевого ходу та можливі ознаки рецидивів інфекції.

Для уточнення анатомії свищів застосовують методи: ректороманоскопію, фістулографію, МРТ малого таза або ендоанальне УЗД. Це дозволяє визначити складність ходу та обрати оптимальний метод лікування.

Лікування

Гостра тріщина часто лікується консервативно: теплi сидячі ванночки, препарати для розслаблення сфінктера (нітрогліцеринові мазі, блокатори кальцієвих каналів), регуляція стулу та дієта з високим вмістом клітковини. Якщо тріщина переходить у хронічну, може знадобитися ін’єкція ботулотоксину для зняття спазму або хірургічне видалення патологічних країв.

Фістула прямої кишки лікується переважно оперативно, оскільки самостійно не зникає. Використовують фістулотомію, лігатурну техніку, лазерне закриття або сетони. Вибір залежить від розташування свищевого ходу та рівня ураження сфінктера. У складних випадках мета операції — повне видалення свища при максимальному збереженні функції утримання.

Профілактика

Щоб запобігти тріщинам, важливо підтримувати регулярний і м’який стул: пити достатньо води, збільшити споживання клітковини, уникати перенапруження під час дефекації. Підтримання гігієни анальної ділянки та своєчасне лікування закрепів знижують ризик утворення тріщини.

Для профілактики фістул головним є своєчасне й повне лікування парапроктиту. Слід уникати травм анальної ділянки, не ігнорувати симптоми запалення та звертатися до лікаря при появі болю, набряку чи виділень. Людям із хронічними кишковими захворюваннями важливо підтримувати ремісію, щоб не допустити ускладнень.