Цистит: симптоми, причини, лікування та профілактика

Про захворювання

Цистит — це запалення сечового міхура, яке найчастіше викликане бактеріальною інфекцією. Це одне з найпоширеніших урологічних захворювань, особливо серед жінок, оскільки їхня сечова система має анатомічні особливості, що сприяють проникненню інфекції.

Цистит може виникати як у гострій, так і в хронічній формі, завдаючи значного дискомфорту і знижуючи якість життя. Хоча хвороба не вважається небезпечною у більшості випадків, при відсутності лікування вона може призвести до ускладнень, зокрема пієлонефриту (запалення нирок).

Види

Цистит класифікують за кількома ознаками:

За перебігом:

• Гострий — раптовий початок, яскраво виражені симптоми.
• Хронічний — тривалий перебіг з періодами загострення і ремісії.

За походженням:

• Інфекційний — спричинений бактеріями (найчастіше Escherichia coli).
• Неінфекційний — може бути наслідком впливу хімічних речовин, променевої терапії або аутоімунних процесів.

За особливостями ураження:

• Інтерстиціальний цистит — хронічне неінфекційне запалення, що вражає стінку сечового міхура.
• Геморагічний цистит — супроводжується появою крові в сечі.

Симптоми

Основні симптоми циститу:

• Часте сечовипускання (полакіурія)
• Печіння та біль під час сечовипускання
• Відчуття неповного випорожнення міхура
• Біль у нижній частині живота або попереку
• Помутніння сечі, наявність крові або неприємного запаху
• Загальне нездужання, іноді — підвищення температури тіла (особливо у дітей та літніх людей)

Причини

Найпоширеніші причини виникнення циститу:

• Бактеріальна інфекція (найчастіше Escherichia coli)
• Переохолодження
• Недотримання правил інтимної гігієни
• Травматизація слизової міхура (наприклад, під час інструментальних процедур)
• Застій сечі, зокрема при тривалому стримуванні сечовипускання
• Зниження імунітету
• Гормональні зміни (особливо у жінок у менопаузі)
• Сексуальна активність, зокрема «синдром медового місяця»

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар зазвичай призначає:

• Загальний аналіз сечі — дозволяє виявити лейкоцити, еритроцити, бактерії.
• Бактеріологічний посів сечі — для ідентифікації збудника та визначення його чутливості до антибіотиків.
• Загальний аналіз крові — для виявлення запальних змін.
• УЗД сечового міхура та нирок — для виключення інших патологій.
• Цистоскопія — проводиться при хронічному або атиповому перебігу захворювання.

Лікування

Лікування залежить від форми та причини захворювання:

• Антибіотики (при бактеріальному циститі) — за призначенням лікаря.
• Протизапальні препарати — зменшують біль і запалення.
• Спазмолітики — полегшують біль і знижують частоту позивів.
• Фітотерапія — використання рослинних препаратів (наприклад, на основі журавлини, толокнянки).
• Питний режим — велика кількість рідини для «вимивання» інфекції.
• Дієта — уникнення гострих, солоних та дратівливих продуктів.

У випадках хронічного або неінфекційного циститу можуть знадобитися тривале лікування, імунокоригуюча терапія, фізіотерапія чи навіть хірургічне втручання.

Профілактика

Щоб запобігти розвитку циститу, рекомендується:

• Дотримуватися правил особистої гігієни
• Не терпіти при позиві до сечовипускання
• Уникати переохолодження
• Носити зручну бавовняну білизну
• Пити достатню кількість рідини
• Уникати надмірного вживання алкоголю, кави та гострої їжі
• Підмиватися після статевого акту
• Своєчасно лікувати гінекологічні та урологічні захворювання

Якщо симптоми циститу з’явилися вперше або не минають протягом кількох днів — обов’язково зверніться до лікаря. Самолікування може призвести до ускладнень або хронізації процесу.