Туляремія: симптоми, лікування та профілактика інфекції

Про захворювання

Туляремія — це гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, яке передається від тварин до людини. Збудником є бактерія Francisella tularensis. Інфекція характеризується ураженням лімфатичних вузлів, шкіри, очей, органів дихання та загальною інтоксикацією організму.

Найчастіше джерелом зараження є дикі гризуни, зайці, а також кровосисні комахи — кліщі, комарі, ґедзі. Захворювання може протікати у різних формах — від відносно легких до важких із ураженням внутрішніх органів.

Туляремія потребує своєчасної діагностики та лікування, оскільки без терапії може призводити до ускладнень.

Види

Залежно від шляху проникнення інфекції та клінічних проявів виділяють такі форми туляремії:

• Виразково-бубонна — найпоширеніша форма, супроводжується утворенням виразки на місці укусу та збільшенням лімфатичних вузлів.
• Бубонна — проявляється переважно запаленням і болючістю лімфатичних вузлів без виразки.
• Очно-бубонна — виникає при потраплянні інфекції в очі, викликає кон’юнктивіт і збільшення регіонарних лімфовузлів.
• Ангінозно-бубонна — уражає слизову оболонку ротоглотки.
• Легенева — розвивається при вдиханні зараженого пилу або аерозолів.
• Генералізована — важка форма з ураженням кількох систем організму.

Симптоми

Інкубаційний період зазвичай триває від 3 до 7 днів, іноді до 14 днів.

Основні симптоми туляремії:

• раптове підвищення температури до 38–40 °C;
• озноб, слабкість, головний біль;
• біль у м’язах і суглобах;
• збільшення та болючість лімфатичних вузлів;
• поява виразки або почервоніння у місці проникнення інфекції;
• кашель і біль у грудній клітці (при легеневій формі);
• почервоніння та набряк очей (при очній формі).

Без лікування симптоми можуть зберігатися кілька тижнів.

Причини

Зараження відбувається кількома шляхами:

• укуси інфікованих кліщів або інших комах;
• контакт із зараженими тваринами або їхніми тканинами;
• вживання інфікованої води чи продуктів;
• вдихання зараженого пилу;
• потрапляння бактерії через пошкоджену шкіру або слизові оболонки.

Підвищений ризик мають мисливці, фермери, працівники ветеринарної сфери та люди, які часто перебувають на природі.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу лікар проводить:

• клінічний огляд і збір анамнезу;
• загальний аналіз крові;
• серологічні дослідження;
• ПЛР-діагностику;
• бактеріологічні дослідження (за показаннями).

Рання діагностика дозволяє швидко розпочати ефективне лікування та запобігти ускладненням.

Лікування

Основу лікування становить антибактеріальна терапія. Залежно від тяжкості перебігу лікар призначає відповідні антибіотики.

Також застосовуються:

• жарознижувальні препарати;
• дезінтоксикаційна терапія;
• симптоматичне лікування;
• за необхідності — хірургічне розкриття гнійних лімфовузлів.

При своєчасному зверненні до лікаря прогноз зазвичай сприятливий.

Профілактика

Профілактичні заходи включають:

• використання репелентів під час перебування на природі;
• захисний одяг у місцях можливого контакту з кліщами;
• ретельне миття рук після контакту з тваринами;
• вживання безпечної води;
• своєчасне звернення до лікаря при появі симптомів.

У регіонах із підвищеним ризиком можливе проведення специфічної вакцинації за показаннями.