Вивихи

Що це таке?

Вивих — це стійке зміщення суглобових поверхонь кісток відносно одна одної, при якому втрачається нормальна функція суглоба. У момент травми порушується цілісність капсули, зв’язкового та інколи м’язового апарату.

Вивихи можуть бути повними, коли суглобові поверхні повністю роз’єднані, або підвивихами, коли зберігається частковий контакт. Це одна з найпоширеніших травм, яка потребує негайної медичної допомоги, щоб уникнути ускладнень, таких як розриви зв’язок, ушкодження нервів і судин.

Види

Вивихи класифікують за кількома ознаками.

За походженням розрізняють травматичні, патологічні та вроджені. Травматичні виникають через різке механічне навантаження, патологічні — через хвороби суглобів (артроз, ревматоїдний артрит), вроджені — внаслідок порушень розвитку.

За локалізацією вивихи бувають плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні, тазостегнові, ключичні та пальців кисті чи стопи.

За ступенем зміщення поділяють на повні та неповні (підвивихи).

Також виділяють звичні вивихи, коли суглоб зміщується повторно через слабкість зв’язок або неправильне відновлення після першої травми.

Симптоми

Основними симптомами є різкий біль у момент травми, швидке збільшення суглоба (набряк), деформація та обмеження рухів. Уражена кінцівка часто набуває вимушеного положення, будь-які спроби руху викликають сильний біль.

Можуть бути оніміння, порушення чутливості або пульсації, що вказує на ураження нервово-судинного пучка. У деяких випадках чути «клацання» у момент травми.

Причини

Найчастіше вивихи спричиняють падіння, удари, різкі рухи або спорт із високим навантаженням.

Важливими факторами є слабкість зв’язок, попередні травми, захворювання сполучної тканини та артроз.

Патологічні вивихи можуть виникати навіть за мінімального навантаження, якщо структура суглоба змінена хронічним запаленням або дегенерацією.

Діагностика

Діагностика починається з огляду травматолога, оцінки положення кінцівки та симптомів.

Основним методом є рентгенографія, що дозволяє точно визначити напрямок зміщення та виключити переломи. У складних випадках застосовують КТ. Якщо є підозра на ушкодження м’яких тканин, проводять МРТ або УЗД суглоба.

При ураженні нервів або судин можливі додаткові обстеження – доплерографія або нейрофізіологічні тести.

Лікування

Лікування завжди починається з вправляння вивиху — повернення суглобових поверхонь у фізіологічне положення. Робити це повинен тільки лікар, щоб уникнути додаткових травм.

Після вправляння накладається іммобілізація (фіксація), яка дає можливість зв’язкам і м’яким тканинам відновитися. Тривалість залежить від локалізації та тяжкості пошкодження.

Далі призначають реабілітацію: фізіотерапію, ЛФК, масаж, зміцнення м’язового корсету. У випадку звичних вивихів або значного ушкодження зв’язок може знадобитися хірургічне лікування для стабілізації суглоба.

Профілактика

Профілактика включає зміцнення м’язів, регулярні фізичні вправи, уникнення різких рухів та правильний вибір спортивного взуття. Людям зі слабкістю зв’язок рекомендується уникати надмірних навантажень та займатися під контролем тренера або реабілітолога.

Своєчасне лікування перших травм знижує ризик розвитку звичного вивиху.