Жовта лихоманка: симптоми, діагностика, лікування та профілактика

Про захворювання

Жовта лихоманка – це гостре вірусне інфекційне захворювання, яке передається людині через укуси заражених комарів роду Aedes та Haemagogus. Хвороба зустрічається переважно в тропічних і субтропічних регіонах Африки та Південної Америки. Назва походить від характерної жовтяниці, яка з’являється в тяжких випадках внаслідок ураження печінки. Жовта лихоманка належить до особливо небезпечних інфекцій через високий рівень смертності та відсутність специфічного лікування.

Види

Жовта лихоманка має два основні епідеміологічні типи:

• Сильватичний (лісовий) тип – передається серед диких приматів через комарів, які мешкають у лісах. Люди заражаються під час перебування в цих регіонах.
• Урбаністичний (міський) тип – поширюється внаслідок передачі вірусу від людини до людини через укуси комарів у населених пунктах. Цей тип здатен викликати масштабні епідемії.

Симптоми

Інкубаційний період триває від 3 до 6 днів. Симптоми хвороби розвиваються у дві фази:

Початкова фаза:

• раптове підвищення температури (до 39–40 °C);
• озноб і сильна слабкість;
• головний біль і біль у м’язах;
• нудота і блювання;
• почервоніння обличчя та очей.

Токсична фаза (у тяжких випадках):

• жовтяниця (жовте забарвлення шкіри та слизових оболонок);
• кровотечі з носа, ясен, шлунково-кишкові кровотечі;
• порушення роботи печінки і нирок;
• зниження артеріального тиску;
• ураження центральної нервової системи, можливі судоми та кома.

Смертність при тяжкій формі може сягати 20–50%.

Причини

Жовту лихоманку викликає вірус жовтої лихоманки із родини Flaviviridae. Основні чинники поширення:

• укуси інфікованих комарів;
• проживання або перебування у регіонах із високим рівнем захворюваності;
• відсутність вакцинації;
• кліматичні умови, сприятливі для розмноження комарів.

Хвороба не передається безпосередньо від людини до людини, за винятком випадків трансмісивної передачі через комарів.

Діагностика

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак і лабораторних досліджень:

• Серологічні тести (IgM та IgG антитіла);
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) для виявлення вірусної РНК;
• аналізи крові для оцінки функцій печінки і нирок;
• виключення інших захворювань із подібними симптомами (малярія, денге, лептоспіроз, гепатити).

Лікування

Специфічного противірусного лікування не існує. Терапія спрямована на полегшення симптомів і підтримку життєво важливих функцій:

• госпіталізація у тяжких випадках;
• підтримка водно-сольового балансу;
• застосування жарознижувальних засобів (крім аспірину, щоб уникнути кровотеч);
• контроль функцій печінки та нирок;
• переливання крові або плазми при значних кровотечах;
• профілактика вторинних інфекцій.

Профілактика

Основний метод профілактики – вакцинація. Одна доза вакцини забезпечує тривалий, можливо навіть пожиттєвий імунітет. Також важливими є:

• захист від укусів комарів (репеленти, сітки, захисний одяг);
• знищення місць розмноження комарів;
• дотримання санітарно-епідеміологічних заходів у небезпечних регіонах;
• обов’язкова вакцинація перед подорожжю до ендемічних країн.