Гіпертрофічне видовження шийки матки: діагностика і лікування

Про захворювання

Гіпертрофічне видовження шийки матки — це гінекологічна патологія, за якої шийка матки збільшується в розмірах і стає довшою внаслідок гіпертрофії тканин. Такий стан може розвиватися поступово та тривалий час не викликати виражених симптомів. Однак із прогресуванням захворювання жінка може відчувати дискомфорт, біль, порушення сечовипускання та інші неприємні прояви.

Найчастіше патологія виникає у жінок після пологів, при ослабленні м'язів тазового дна, вікових змінах або на тлі хронічних запальних процесів. Гіпертрофічне видовження шийки матки може супроводжуватися опущенням або випадінням органів малого таза, тому потребує своєчасної діагностики та лікування.

Види

Залежно від причин розвитку та клінічних особливостей розрізняють кілька видів гіпертрофічного видовження шийки матки:

• ізольоване видовження шийки матки без опущення матки;
• видовження шийки матки в поєднанні з опущенням або випадінням матки;
• гіпертрофія шийки матки на тлі хронічних запальних процесів;
• післяпологове видовження шийки матки;
• вікове видовження шийки матки, пов'язане зі зниженням тонусу зв'язкового апарату та м'язів тазового дна.

Визначення виду патології має важливе значення для вибору оптимальної тактики лікування.

Симптоми

На ранніх стадіях захворювання симптоми можуть бути відсутні. У міру прогресування патології можуть з'являтися:

• відчуття стороннього тіла у піхві;
• тягнучий біль унизу живота;
• дискомфорт або біль під час статевого життя;
• відчуття тиску в ділянці промежини;
• порушення сечовипускання;
• нетримання сечі при фізичному навантаженні;
• утруднене випорожнення кишечника;
• слизові або кров'янисті виділення після статевого акту;
• відчуття випинання тканин із піхви при значному видовженні шийки матки.

За появи будь-якого із цих симптомів рекомендується звернутися до лікаря-гінеколога.

Причини

Розвитку гіпертрофічного видовження шийки матки можуть сприяти:

• важкі або багаторазові пологи;
• травми шийки матки під час пологів;
• вікові гормональні зміни;
• ослаблення м'язів тазового дна;
• підвищення внутрішньочеревного тиску через ожиріння, хронічний кашель або постійне піднімання важких предметів;
• спадкова слабкість сполучної тканини;
• хронічні запальні захворювання органів малого таза;
• оперативні втручання на шийці матки;
• менопауза.

Нерідко захворювання розвивається під впливом одразу кількох факторів.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар проводить комплексне обстеження, яке може включати:

• консультацію гінеколога;
• збір скарг та анамнезу;
• огляд на гінекологічному кріслі;
• кольпоскопію;
• ультразвукове дослідження органів малого таза;
• цитологічне дослідження (ПАП-тест);
• за необхідності — МРТ або інші методи візуалізації.

Комплексна діагностика дозволяє визначити ступінь видовження шийки матки, оцінити стан навколишніх тканин та виключити інші захворювання.

Лікування

Тактика лікування залежить від ступеня патології, віку жінки, наявності симптомів та супутніх захворювань.

Консервативне лікування може включати:

• вправи для зміцнення м'язів тазового дна;
• фізіотерапію;
• лікування супутніх запальних процесів;
• корекцію факторів ризику.

При вираженому видовженні шийки матки або значному порушенні якості життя може рекомендуватися оперативне лікування.

Сучасні хірургічні методики дозволяють скоротити довжину шийки матки, відновити анатомію органів малого таза та усунути симптоми захворювання. Обсяг операції визначається індивідуально після повного обстеження.

Профілактика

Знизити ризик розвитку патології допомагають:

• регулярні профілактичні огляди у гінеколога;
• своєчасне лікування гінекологічних захворювань;
• підтримання нормальної маси тіла;
• зміцнення м'язів тазового дна;
• уникнення надмірних фізичних навантажень;
• лікування хронічного кашлю та закрепів;
• правильне ведення післяпологового періоду.

За появи дискомфорту, відчуття тиску або інших незвичних симптомів не варто відкладати консультацію лікаря. Своєчасне звернення до фахівця дозволяє виявити захворювання на ранній стадії та обрати найбільш ефективне лікування.