Кератоконус: симптоми, причини, діагностика та лікування

Про захворювання

Кератоконус — це прогресуюче захворювання рогівки, за якого вона поступово стоншується та набуває неправильної конічної форми. Через зміну форми рогівки порушується проходження та фокусування світла на сітківці, унаслідок чого погіршується якість зору.

На ранніх етапах кератоконус може проявлятися лише невеликим погіршенням гостроти зору або зміною рефракції. Людина може помічати, що окуляри чи контактні лінзи перестають забезпечувати звичну чіткість зображення. У міру прогресування захворювання з'являються виражений астигматизм, спотворення предметів, зниження контрастності та інші порушення зору.

Кератоконус найчастіше починає розвиватися в підлітковому або молодому віці. Перебіг захворювання може бути різним: у деяких людей воно прогресує повільно або стабілізується, а в інших зміни рогівки можуть швидко посилюватися.

Важливо своєчасно виявити кератоконус, оскільки на ранніх стадіях можна застосувати методи, спрямовані на стабілізацію рогівки та запобігання подальшому прогресуванню захворювання.

Види

Кератоконус можна класифікувати за ступенем вираженості змін рогівки та характером її деформації.

За ступенем розвитку умовно виділяють:

• ранню стадію — зміни рогівки ще незначні, а порушення зору можуть бути помірними;
• середню стадію — деформація рогівки стає більш вираженою, збільшується астигматизм, погіршується якість зору;
• виражену стадію — значне стоншення та деформація рогівки, через які окуляри або звичайні м'які контактні лінзи можуть уже не забезпечувати достатньої корекції.

За формою деформації рогівки можуть виділяти різні варіанти кератоконусу, зокрема конусоподібну, овальну або глобальну форму. Також зустрічаються випадки, коли зміни переважно локалізуються в нижній або центральній частині рогівки.

Для лікаря важливе не лише визначення стадії захворювання, а й оцінка того, чи прогресує кератоконус. Саме динаміка змін допомагає визначити подальшу тактику спостереження та лікування.

Симптоми

Прояви кератоконусу можуть відрізнятися залежно від стадії захворювання. Найпоширеніші симптоми:

• поступове погіршення гостроти зору;
• нечіткість або розмитість зображення;
• спотворення контурів предметів;
• поява або посилення астигматизму;
• часта зміна рецепта на окуляри;
• відчуття, що окуляри перестали добре коригувати зір;
• труднощі з фокусуванням;
• підвищена чутливість до світла;
• поява ореолів навколо джерел світла, особливо в темний час доби;
• погіршення якості нічного зору;
• зниження контрастності зображення;
• швидка втомлюваність очей;
• іноді — подразнення або дискомфорт в очах.

Характерною ознакою може бути ситуація, коли зір продовжує погіршуватися, а стандартна корекція окулярами вже не дає очікуваного результату. На пізніх стадіях зір може суттєво знижуватися. У рідкісних випадках можливе гостре погіршення зору через раптове проникнення рідини в шари рогівки та розвиток її набряку.

За появи будь-яких стійких змін зору необхідно звернутися до офтальмолога та пройти комплексне обстеження.

Причини

Точна причина розвитку кератоконусу досі не встановлена. Вважається, що значну роль можуть відігравати генетичні, механічні та інші фактори.

До факторів, які можуть бути пов'язані з розвитком або прогресуванням кератоконусу, належать:

• спадкова схильність — захворювання може зустрічатися у кількох членів однієї родини;
• генетичні фактори;
• часте або інтенсивне тертя очей;
• алергічні захворювання, які можуть супроводжуватися свербежем очей і бажанням їх терти;
• деякі системні та генетичні захворювання.

Особливу увагу варто приділяти звичці терти очі. Регулярне механічне подразнення може негативно впливати на рогівку та потенційно сприяти прогресуванню її деформації.

Наявність одного або навіть кількох факторів ризику не означає, що у людини обов'язково розвинеться кератоконус. Точну причину в конкретному випадку визначити не завжди можливо.

Діагностика

Для діагностики кератоконусу офтальмолог проводить комплексне обстеження, під час якого оцінює гостроту зору, рефракцію та стан рогівки.

Одним із ключових методів діагностики є кератотопографія — дослідження, яке дозволяє отримати карту поверхні рогівки та виявити її патологічну деформацію.

Також може проводитися томографія рогівки. Вона дає можливість оцінити не лише передню поверхню, а й інші параметри рогівки, зокрема її товщину та особливості будови. Це особливо важливо для виявлення ранніх форм захворювання.

Під час діагностики лікар також може призначити:

• перевірку гостроти зору;
• визначення рефракції;
• біомікроскопію переднього відділу ока;
• оцінку товщини рогівки — пахіметрію;
• аналіз змін показників рогівки в динаміці.

Важливо не лише підтвердити наявність кератоконусу, а й визначити, чи прогресує захворювання. Для цього лікар може рекомендувати повторні обстеження через певний проміжок часу.

Особливо важливе регулярне спостереження для підлітків і молодих людей, оскільки в цьому віці кератоконус може прогресувати активніше.

Лікування

Тактика лікування залежить від стадії кератоконусу, швидкості його прогресування, товщини рогівки та якості зору.

На ранніх стадіях лікар може рекомендувати окуляри або контактні лінзи для корекції зору. За прогресування захворювання звичайні окуляри можуть бути недостатньо ефективними. У таких випадках можуть застосовуватися спеціальні жорсткі газопроникні, гібридні або склеральні контактні лінзи, які допомагають сформувати більш правильну оптичну поверхню перед оком.

Якщо підтверджено прогресування кератоконусу, одним із основних методів лікування є крос-лінкінг рогівки. Під час процедури рогівку обробляють рибофлавіном і впливають на неї ультрафіолетовим випромінюванням. Мета методу — зміцнити структуру рогівки та сповільнити або зупинити подальше прогресування кератоконусу.

Крос-лінкінг не має на меті просто замінити окуляри чи контактні лінзи та не завжди відразу покращує гостроту зору. Його основна мета — стабілізація рогівки та запобігання подальшому погіршенню її форми.

На більш виражених стадіях можуть використовуватися додаткові методи лікування. В окремих випадках застосовують інтрастромальні рогівкові кільця, які допомагають змінити форму рогівки та покращити її оптичні характеристики.

Якщо рогівка значно пошкоджена або інші методи вже не дають достатнього результату, може розглядатися кератопластика — трансплантація рогівки. Необхідність такого втручання визначається індивідуально.

Важливо розуміти, що універсального методу лікування кератоконусу не існує. Лікар підбирає тактику залежно від особливостей рогівки та перебігу захворювання.

Профілактика

Оскільки точні причини кератоконусу не встановлені, специфічної профілактики, яка гарантовано запобігає його розвитку, не існує. Водночас можна зменшити вплив факторів, які можуть сприяти пошкодженню та прогресуванню змін рогівки. Рекомендується:

• не терти очі, особливо регулярно або з великою силою;
• своєчасно лікувати алергічні захворювання очей;
• проходити профілактичні огляди в офтальмолога;
• звертатися до лікаря у разі швидкої зміни зору або частих змін рецепта на окуляри;
• за наявності кератоконусу регулярно контролювати стан рогівки;
• дотримуватися рекомендацій офтальмолога щодо використання контактних лінз.

Якщо кератоконус уже діагностований, важливо не обмежуватися лише корекцією зору. Регулярне спостереження дозволяє своєчасно виявити прогресування захворювання та за потреби розпочати лікування.

Кератоконус — це захворювання, яке потребує уважного ставлення та регулярного контролю. Чим раніше його виявлено, тим більше можливостей для збереження стабільної форми рогівки та якісного зору.