Хронічний нефритичний синдром: симптоми, діагностика та лікування

Про захворювання

Хронічний нефритичний синдром — це клінічний комплекс симптомів, який виникає внаслідок тривалого запального ураження ниркових клубочків (гломерул). Захворювання супроводжується поступовим погіршенням функції нирок і може призводити до розвитку хронічної ниркової недостатності.

Для хронічного нефритичного синдрому характерні зміни в аналізах сечі, підвищення артеріального тиску, поява набряків і зниження здатності нирок ефективно очищати кров від продуктів обміну речовин. Патологія може розвиватися протягом багатьох років, нерідко з періодами загострення та ремісії.

Раннє виявлення захворювання та своєчасне лікування дозволяють уповільнити прогресування ураження нирок і знизити ризик розвитку ускладнень.

Види

Залежно від особливостей перебігу та причин розвитку виділяють такі форми хронічного нефритичного синдрому:

• Первинний хронічний нефритичний синдром — виникає внаслідок захворювань, що безпосередньо уражають ниркові клубочки.
• Вторинний хронічний нефритичний синдром — розвивається на тлі системних захворювань, інфекційних процесів або аутоімунних патологій.
• Латентна форма — характеризується мінімальними клінічними проявами та змінами в аналізах сечі.
• Гіпертонічна форма — супроводжується стійким підвищенням артеріального тиску.
• Гематурична форма — основним проявом є наявність крові в сечі.
• Змішана форма — поєднує кілька характерних проявів захворювання.

Симптоми

Клінічні прояви хронічного нефритичного синдрому можуть розвиватися поступово. Найбільш поширені симптоми включають:

• набряки обличчя, повік, нижніх кінцівок;
• підвищення артеріального тиску;
• кров у сечі (гематурія);
• поява білка в сечі (протеїнурія);
• зменшення об'єму сечі;
• швидка втомлюваність;
• загальна слабкість;
• головний біль;
• зниження працездатності;
• погіршення функції нирок за результатами лабораторних досліджень.

На ранніх стадіях захворювання симптоми можуть бути слабко вираженими або повністю відсутніми.

Причини

До розвитку хронічного нефритичного синдрому можуть призводити різні фактори:

• перенесений гострий гломерулонефрит;
• стрептококові та інші бактеріальні інфекції;
• вірусні інфекції;
• аутоімунні захворювання;
• системний червоний вовчак;
• васкуліти;
• спадкова схильність;
• тривале порушення роботи імунної системи;
• хронічні запальні процеси в організмі.

В окремих випадках точну причину розвитку захворювання встановити не вдається.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар проводить комплексне обстеження пацієнта, яке може включати:

• збір скарг та анамнезу;
• фізикальний огляд;
• загальний аналіз сечі;
• добовий аналіз сечі на білок;
• загальний та біохімічний аналіз крові;
• оцінку функції нирок;
• ультразвукове дослідження нирок;
• імунологічні дослідження;
• біопсію нирки (за показаннями).

Комплексна діагностика дозволяє визначити причину захворювання, оцінити ступінь ураження нирок та обрати оптимальну тактику лікування.

Лікування

Лікування хронічного нефритичного синдрому залежить від причини його виникнення, тяжкості перебігу та наявності ускладнень.

Основними напрямками терапії є:

• контроль артеріального тиску;
• лікування основного захворювання;
• застосування протизапальних та імуносупресивних препаратів за призначенням лікаря;
• корекція водно-сольового балансу;
• зменшення набряків;
• контроль рівня білка в сечі;
• дієтотерапія;
• регулярне спостереження у нефролога.

У разі значного погіршення функції нирок можуть розглядатися методи замісної ниркової терапії.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку хронічного нефритичного синдрому рекомендується:

• своєчасно лікувати інфекційні захворювання;
• контролювати артеріальний тиск;
• регулярно проходити профілактичні медичні огляди;
• дотримуватися принципів здорового харчування;
• підтримувати достатній питний режим відповідно до рекомендацій лікаря;
• уникати безконтрольного прийому лікарських препаратів;
• контролювати хронічні захворювання;
• звертатися до лікаря при появі змін у сечі, набряків або підвищеного артеріального тиску.

Своєчасна профілактика та регулярний контроль стану нирок допомагають зберегти їхню функцію та попередити розвиток серйозних ускладнень.