Хвороба Паркінсона: причини, симптоми та лікування

Що це таке?

Хвороба Паркінсона — це хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи, яке вражає переважно людей старшого віку та характеризується поступовим порушенням рухових функцій. Вперше хвороба була описана у 1817 році англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном.

Види

Захворювання зазвичай класифікується за шкалою Хоена та Яра, що описує п’ять стадій прогресування:

1. Легка форма, симптоми на одному боці тіла
2. Двосторонні прояви, ще без порушення рівноваги
3. Помірні симптоми, з’являється нестійкість
4. Виражене порушення рухів, пацієнт потребує допомоги
5. Інвалідність, пацієнт прикутий до ліжка або візка

Симптоми

Симптоматика хвороби Паркінсона розвивається поступово, зазвичай починаючи з одного боку тіла. Основні прояви включають:

Рухові симптоми:

• Тремор у спокої — мимовільне тремтіння рук, іноді ніг або підборіддя
• Брадікінезія — сповільненість рухів
• Ригідність — підвищений тонус м’язів
• Постуральна нестійкість — порушення рівноваги, схильність до падінь

Немоторні симптоми:

• Порушення сну
• Запор
• Депресія, тривожність
• Порушення нюху
• Зниження когнітивних функцій (пам’ять, увага)

Причини

Хвороба Паркінсона виникає внаслідок поступового руйнування та загибелі нервових клітин (нейронів), що виробляють дофамін — хімічну речовину, яка передає сигнали між ділянками мозку, відповідальними за координацію рухів. Точна причина розвитку хвороби Паркінсона досі не з’ясована. Вчені вважають, що це поєднання генетичних та зовнішніх чинників. Серед можливих причин:

• Генетична схильність (мутації у генах SNCA, LRRK2, PRKN тощо)
• Окислювальний стрес
• Токсичний вплив хімічних речовин (пестициди, важкі метали)
• Запалення мозку
• Вікові зміни в нервовій системі

Діагностика

Хвороба Паркінсона діагностується на основі клінічної картини та неврологічного огляду. На сьогодні немає специфічного лабораторного тесту для підтвердження діагнозу, але можуть використовуватися допоміжні методи:

• МРТ головного мозку — виключення інших причин симптомів
• SPECT або PET-сканування — оцінка дофамінової активності
• Оцінка відповіді на дофамінергічну терапію — діагностичний критерій

Лікування

Лікування хвороби спрямоване на покращення якості життя та зменшення симптомів. Повного вилікування наразі не існує, але завдяки сучасним підходам багато пацієнтів ведуть активне життя протягом багатьох років.

Медикаментозна терапія:

• Леводопа — головний препарат, поповнює дефіцит дофаміну
• Агоністи дофаміну 
• Інгібітори МАО-В 
• Інгібітори COMT — подовжують дію леводопи
• Антихолінергічні засоби — допомагають при треморі

Нефармакологічні підходи:

• Фізіотерапія
• Логопедія
• Психотерапія
• Дієта, багата на антиоксиданти