Кіста бартолінової залози: сучасна діагностика та лікування

Про захворювання

Кіста бартолінової залози — це доброякісне утворення, яке виникає внаслідок закупорки вивідної протоки бартолінової залози. Ці парні залози розташовані біля входу до піхви та виробляють секрет, що забезпечує природне зволоження слизової оболонки.

Коли відтік секрету порушується, він накопичується всередині залози, поступово формуючи кісту. Невеликі кісти можуть не викликати дискомфорту та виявлятися випадково під час гінекологічного огляду. Однак зі збільшенням розмірів або при приєднанні інфекції виникають біль, набряк і запалення. У таких випадках може сформуватися абсцес бартолінової залози, який потребує невідкладного лікування.

Своєчасне звернення до гінеколога дозволяє уникнути ускладнень і підібрати найбільш ефективний метод лікування.

Види

Залежно від клінічного перебігу виділяють кілька видів кісти бартолінової залози:

• Неускладнена кіста — не супроводжується запаленням, часто має безсимптомний перебіг.
• Запалена кіста — виникає при проникненні бактерій, супроводжується болем, почервонінням і набряком.
• Абсцес бартолінової залози — гнійне запалення залози, що характеризується сильним болем, підвищенням температури тіла та значним погіршенням самопочуття.

Симптоми

Прояви захворювання залежать від розміру кісти та наявності запального процесу.

• ущільнення або округле утворення біля входу до піхви;
• дискомфорт під час ходьби або сидіння;
• біль під час статевого життя;
• відчуття стороннього тіла;
• припухлість статевих губ;
• почервоніння шкіри;
• локальне підвищення температури;
• різкий пульсуючий біль при розвитку абсцесу;
• підвищення температури тіла, слабкість та загальне нездужання.

Причини

Основною причиною розвитку кісти є закупорка вивідної протоки бартолінової залози.

Цьому можуть сприяти:

• бактеріальні інфекції;
• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• травми слизової оболонки;
• хронічні запальні захворювання статевих органів;
• недостатня або надмірна інтимна гігієна;
• зниження імунного захисту організму;
• рубцеві зміни після перенесених запальних процесів або оперативних втручань.

Не завжди вдається визначити точну причину розвитку захворювання. У багатьох випадках воно виникає внаслідок поєднання кількох факторів.

Діагностика

Діагностика починається з консультації лікаря-гінеколога.

Під час обстеження можуть застосовуватися:

• збір анамнезу та оцінка скарг;
• гінекологічний огляд;
• лабораторні дослідження для виявлення запального процесу;
• аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом;
• бактеріологічне дослідження виділень за потреби;
• додаткові обстеження за індивідуальними показаннями.

Комплексна діагностика допомагає визначити стадію захворювання та виключити інші патології зі схожими симптомами.

Лікування

Тактика лікування залежить від розміру кісти, наявності симптомів та запалення. За відсутності скарг і невеликих розмірів утворення лікар може рекомендувати спостереження та регулярні контрольні огляди.

Якщо кіста викликає дискомфорт або часто рецидивує, можуть застосовуватися:

• медикаментозна терапія при наявності запалення;
• розтин і дренування абсцесу;
• встановлення спеціального катетера для забезпечення відтоку секрету;
• марсупіалізація кісти;
• хірургічне видалення бартолінової залози у випадках частих рецидивів або складного перебігу захворювання.

Самолікування або самостійне розкриття кісти може призвести до поширення інфекції та розвитку серйозних ускладнень.

Профілактика

Повністю виключити ризик розвитку кісти неможливо, однак зменшити його допомагають:

• регулярні профілактичні огляди у гінеколога;
• своєчасне лікування урогенітальних інфекцій;
• дотримання правил інтимної гігієни;
• використання бар'єрних методів контрацепції при випадкових статевих контактах;
• уникнення травмування слизової оболонки;
• підтримка здорового способу життя та зміцнення імунітету.

При появі ущільнення, болю або набряку в ділянці зовнішніх статевих органів не варто відкладати візит до лікаря. Раннє звернення дозволяє провести лікування менш травматичними методами та знизити ризик розвитку ускладнень.