Непереносимість лактози: симптоми, причини, діагностика та лікування

Про захворювання

Непереносимість лактози — це стан, за якого організм людини не може повністю перетравити лактозу — основний цукор, що міститься в молоці та молочних продуктах. Причиною цього є дефіцит або відсутність ферменту лактази, який у нормі виробляється в тонкому кишечнику та розщеплює лактозу на глюкозу і галактозу.

На відміну від алергії на білок коров’ячого молока, непереносимість лактози не є імунною реакцією, а пов’язана виключно з особливостями травлення. Стан може бути тимчасовим або постійним, і його інтенсивність залежить від кількості спожитої лактози та рівня ферменту в організмі.

Види

Розрізняють кілька видів непереносимості лактози:

• Первинна (вроджена) лактазна недостатність. Зустрічається рідко. Вона обумовлена генетичними особливостями та виявляється вже з народження, коли в організмі відсутній або майже відсутній фермент лактаза.
• Вторинна (набута) непереносимість лактози. Розвивається внаслідок пошкодження слизової оболонки тонкого кишечника при інфекціях, запальних процесах, целіакії, хворобі Крона чи після операцій. Цей тип часто є тимчасовим і може зникати після відновлення слизової.
• Тимчасова непереносимість у немовлят. Може спостерігатися у недоношених дітей через незрілість травної системи. У більшості випадків із віком ферментативна активність нормалізується.

Симптоми

Ознаки непереносимості лактози зазвичай проявляються через 30 хвилин – 2 години після споживання молочних продуктів. Найпоширеніші симптоми:

• здуття живота, метеоризм;
• діарея (рідкий або пінистий стілець);
• біль і спазми в животі;
• нудота;
• бурчання в животі;
• у деяких випадках — головний біль, втома, дискомфорт після їжі.

Інтенсивність симптомів залежить від кількості лактози, яку спожила людина, та від індивідуальної толерантності.

Причини

Основна причина — зниження активності ферменту лактази в кишечнику. Це може бути:

• генетично обумовленим (вроджена форма);
• віковим явищем — із роками у більшості людей активність лактази знижується;
• наслідком захворювань кишечника (ентерит, гастроентерит, целіакія);
• післяопераційним станом або впливом антибіотиків, що порушують мікрофлору кишечника.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу лікар може призначити такі обстеження:

1. Тест на толерантність до лактози.
   Вимірює рівень глюкози в крові після прийому розчину лактози. Якщо рівень не підвищується — фермент не працює належним чином.

2. Дихальний водневий тест.
   Пацієнт видихає повітря після споживання лактози. Якщо в ньому підвищений рівень водню, це свідчить про ферментативну недостатність.

3. Тест кислотності калу (у дітей).
   Використовується для діагностики у немовлят і маленьких дітей, коли інші методи складно застосувати.

4. Елімінаційна дієта.
   Тимчасове виключення молочних продуктів із раціону з подальшим поступовим введенням дозволяє визначити, чи саме лактоза є причиною симптомів.

Лікування

Основний підхід до лікування — корекція харчування:

• Обмеження або виключення продуктів, що містять лактозу: молоко, вершки, морозиво, деякі сири, йогурти.
• Вживання безлактозних або низьколактозних продуктів.
• Використання ферментних препаратів (лактаза у формі таблеток або крапель), які допомагають перетравити лактозу.
• Забезпечення достатнього надходження кальцію і вітаміну D через інші джерела — зелені овочі, рибу, мигдаль, збагачені напої.

У разі вторинної непереносимості важливо лікувати основне захворювання кишечника, що спричинило дефіцит ферменту.

Профілактика

• Здорове харчування та підтримання нормальної мікрофлори кишечника.
• Своєчасне лікування кишкових інфекцій та запальних процесів.
• Уникнення надмірного споживання молочних продуктів при наявності симптомів.
• Для людей із легкою формою непереносимості — поступове привчання організму до невеликих доз лактози, що може покращити переносимість.
• У дітей — контроль харчування та консультації педіатра при появі симптомів після молочних сумішей.

Хоч непереносимість лактози не є небезпечним захворюванням, вона може суттєво знизити якість життя. Правильне харчування, уважне ставлення до свого організму та консультація з лікарем допоможуть уникнути неприємних симптомів і підтримати здоров’я травної системи.