Опіки шкіри: види, ступені, лікування та профілактика

Про захворювання

Опіки — це ушкодження шкіри та глибших тканин, що виникають під впливом високих температур, хімічних речовин, електричного струму або сонячного випромінювання. Ступінь тяжкості опіку залежить від глибини ураження тканин, площі пошкодження та причини травми.

Опіки можуть бути незначними та загоюватися самостійно, однак у важких випадках вони становлять серйозну загрозу для здоров’я та потребують невідкладної медичної допомоги. Особливо небезпечними є великі опіки, ураження дихальних шляхів та опіки у дітей.

Види

Залежно від причини виникнення розрізняють кілька видів опіків:

• термічні — виникають через контакт із гарячими предметами, окропом, парою або вогнем;
• хімічні — спричинені кислотами, лугами та іншими агресивними речовинами;
• електричні — виникають унаслідок ураження електричним струмом;
• променеві — пов’язані з впливом ультрафіолетового або радіаційного випромінювання.

За глибиною ураження виділяють чотири ступені опіків:

• I ступінь — почервоніння, набряк і біль без утворення пухирів;
• II ступінь — поява пухирів та вираженого болю;
• III ступінь — глибоке ураження тканин із частковим омертвінням шкіри;
• IV ступінь — ушкодження м’язів, сухожиль та навіть кісток.

Симптоми

Прояви опіків можуть відрізнятися залежно від ступеня та типу ушкодження. Найчастіше спостерігаються:

• почервоніння шкіри;
• сильний біль або печіння;
• набряк тканин;
• поява пухирів;
• лущення шкіри;
• утворення ран або темних ділянок некрозу;
• підвищення температури тіла;
• слабкість та запаморочення при великих опіках.

При тяжких ураженнях можливе порушення дихання, шоковий стан та інтоксикація організму.

Причини

Основними причинами опіків є:

• контакт із гарячими рідинами або предметами;
• необережне поводження з вогнем;
• вплив пари чи розпечених поверхонь;
• використання агресивних хімічних засобів;
• порушення правил безпеки під час роботи з електроприладами;
• тривале перебування під сонцем;
• виробничі та побутові травми.

У дітей опіки часто виникають через контакт із гарячими напоями, плитою або побутовою хімією.

Діагностика

Діагностика опіків базується на огляді ушкодженої ділянки, визначенні площі та глибини ураження. Лікар оцінює загальний стан пацієнта, наявність ознак інфекції та ризик розвитку ускладнень.

За необхідності можуть призначатися:

• загальні аналізи крові та сечі;
• бактеріологічне дослідження рани;
• рентгенографія;
• електрокардіограма;
• консультації суміжних спеціалістів.

При важких опіках може знадобитися госпіталізація та постійний медичний контроль.

Лікування

Тактика лікування залежить від виду, ступеня та площі опіку.

Перша допомога включає:

• припинення дії травмуючого фактора;
• охолодження ураженої ділянки прохолодною водою;
• накладання стерильної пов’язки;
• уникнення самостійного проколювання пухирів.

Медикаментозне лікування може включати:

• знеболювальні препарати;
• антисептичні засоби;
• протизапальні препарати;
• спеціальні мазі та перев’язки для загоєння ран;
• антибіотики при інфікуванні.

У складних випадках проводиться хірургічне лікування, пересадка шкіри та інтенсивна терапія.

Профілактика

Для зниження ризику виникнення опіків рекомендується:

• дотримуватись правил безпеки під час роботи з гарячими предметами;
• зберігати побутову хімію у недоступному для дітей місці;
• використовувати захисні рукавички та спецодяг;
• обережно користуватись електроприладами;
• уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями;
• застосовувати сонцезахисні засоби;
• контролювати доступ дітей до кухонної техніки та гарячих рідин.

Своєчасне звернення до лікаря допомагає уникнути ускладнень та прискорити відновлення після опіків.