Перелом грудного хребця: симптоми, лікування та діагностика
Про захворювання
Перелом грудного хребця — це травматичне пошкодження одного або кількох хребців грудного відділу хребта, яке супроводжується порушенням цілісності кісткової тканини. Грудний відділ складається з 12 хребців (Th1–Th12) і є менш рухомим, ніж шийний або поперековий, оскільки додатково стабілізується ребрами. Саме тому переломи в цій ділянці трапляються рідше, однак можуть становити серйозну загрозу для здоров'я.
Залежно від характеру ушкодження перелом може бути стабільним або нестабільним. При тяжких травмах існує ризик пошкодження спинного мозку, що може призвести до порушення чутливості, рухових функцій та роботи внутрішніх органів. Найчастіше переломи виникають після дорожньо-транспортних пригод, падіння з висоти, спортивних травм або внаслідок остеопорозу.
Своєчасне звернення до лікаря дозволяє провести точну діагностику, визначити ступінь пошкодження та обрати найбільш ефективну тактику лікування.
Види
Залежно від механізму травми та характеру пошкодження виділяють кілька видів переломів грудного хребця.
- Компресійний перелом. Найпоширеніший тип, при якому тіло хребця стискається та зменшується у висоті. Часто виникає при падінні, сильному ударі або остеопорозі.
- Осколковий перелом. Хребець руйнується на кілька фрагментів. Такий перелом має високий ризик пошкодження нервових структур.
- Вибуховий перелом. Виникає при значному осьовому навантаженні. Кісткові уламки можуть зміщуватися в напрямку спинномозкового каналу.
- Переломовивих. Поєднання перелому зі зміщенням хребців. Належить до найнебезпечніших травм і часто потребує оперативного лікування.
Також переломи поділяють на стабільні та нестабільні залежно від того, чи зберігається нормальна опорна функція хребта.
Симптоми
Ознаки перелому грудного хребця можуть відрізнятися залежно від тяжкості травми.
До найпоширеніших симптомів належать:
- сильний біль у грудному відділі спини;
- посилення болю під час рухів або глибокого вдиху;
- обмеження рухливості;
- напруження м'язів спини;
- набряк та болючість у зоні травми;
- оніміння, поколювання або слабкість у кінцівках;
- порушення чутливості;
- у тяжких випадках — порушення функції тазових органів або розвиток паралічу.
Навіть якщо біль поступово зменшується, не варто відкладати візит до лікаря, адже деякі переломи можуть тривалий час залишатися недіагностованими.
Причини
Основними причинами перелому грудного хребця є:
- падіння з висоти;
- дорожньо-транспортні пригоди;
- виробничі травми;
- спортивні травми;
- сильний удар у ділянку спини;
- остеопороз;
- пухлини кісткової тканини;
- метастатичне ураження хребців.
У людей похилого віку навіть незначне навантаження може призвести до компресійного перелому через зниження міцності кісток.
Діагностика
Обстеження починається зі збору скарг, уточнення механізму травми та неврологічного огляду.
Для підтвердження діагнозу можуть застосовуватися:
- рентгенографія грудного відділу хребта;
- комп'ютерна томографія (КТ);
- магнітно-резонансна томографія (МРТ);
- денситометрія при підозрі на остеопороз.
КТ дозволяє детально оцінити стан кісткових структур, тоді як МРТ є найбільш інформативною для виявлення пошкодження спинного мозку, зв'язок і міжхребцевих дисків.
Лікування
Тактика лікування залежить від виду перелому, його локалізації, ступеня зміщення уламків та наявності неврологічних порушень.
Консервативне лікування може включати:
- обмеження фізичного навантаження;
- носіння ортопедичного корсета;
- знеболювальну терапію;
- протизапальні препарати;
- фізіотерапевтичне лікування;
- лікувальну фізкультуру після стабілізації стану.
При нестабільних переломах, вираженій деформації або компресії нервових структур може знадобитися оперативне лікування. Сучасні методи дозволяють стабілізувати хребет, усунути компресію спинного мозку та максимально відновити його функцію.
Після завершення основного лікування важливе значення має реабілітація, яка включає поступове відновлення фізичної активності, спеціальні вправи та контроль спеціаліста.
Профілактика
Зменшити ризик перелому грудного хребця допомагають:
- дотримання правил безпеки під час роботи та занять спортом;
- використання ременів безпеки в автомобілі;
- профілактика падінь у людей похилого віку;
- регулярна фізична активність;
- підтримання достатнього рівня кальцію та вітаміну D;
- своєчасне лікування остеопорозу;
- контроль хронічних захворювань, що впливають на міцність кісткової тканини.
За появи сильного болю після травми або будь-яких неврологічних симптомів необхідно якомога швидше звернутися до лікаря. Рання діагностика та правильно підібране лікування значно покращують прогноз і знижують ризик розвитку ускладнень.