Перелом нижньої щелепи: діагностика, лікування і профілактика

Про захворювання

Перелом нижньої щелепи — це травматичне ушкодження кісткової тканини нижньої щелепи з порушенням її цілісності. Така травма належить до поширених ушкоджень щелепно-лицевої ділянки та може супроводжуватися болем, порушенням прикусу, труднощами під час жування і мовлення.

Нижня щелепа є рухомою кісткою обличчя, тому вона особливо вразлива до механічних травм. Перелом може бути як незначним, так і складним, із зміщенням уламків кістки та ушкодженням сусідніх тканин.

Своєчасне звернення до лікаря допомагає уникнути ускладнень і відновити нормальну функцію щелепи.

Види

Переломи нижньої щелепи поділяють за кількома ознаками.

За локалізацією:

• перелом тіла нижньої щелепи;
• перелом кута щелепи;
• перелом підборіддя;
• перелом гілки щелепи;
• перелом суглобового відростка.

За характером ушкодження:

• закритий;
• відкритий;
• зі зміщенням;
• без зміщення;
• одиничний;
• множинний.

Також виділяють повні та неповні переломи залежно від ступеня порушення цілісності кістки.

Симптоми

Ознаки перелому нижньої щелепи можуть відрізнятися залежно від тяжкості травми та локалізації ушкодження.

Основні симптоми:

• сильний біль у ділянці щелепи;
• набряк м’яких тканин;
• кровотеча з ротової порожнини;
• порушення прикусу;
• утруднене відкривання рота;
• біль під час жування та розмови;
• рухливість уламків кістки;
• оніміння нижньої губи або підборіддя;
• деформація обличчя.

У разі появи таких симптомів необхідно якнайшвидше звернутися по медичну допомогу.

Причини

Найчастіше перелом нижньої щелепи виникає внаслідок сильного механічного впливу.

Основні причини:

• удари в ділянку обличчя;
• дорожньо-транспортні пригоди;
• спортивні травми;
• падіння;
• виробничі травми;
• побутові нещасні випадки.

Ризик перелому може підвищуватися при захворюваннях, які знижують міцність кісткової тканини.

Діагностика

Діагностика перелому нижньої щелепи починається з огляду лікаря та оцінки симптомів. Спеціаліст перевіряє прикус, рухливість щелепи, наявність деформації та болючості.

Для підтвердження діагнозу можуть застосовуватися:

• рентгенографія;
• комп’ютерна томографія;
• ортопантомограма.

Інструментальні методи дозволяють визначити локалізацію перелому, наявність зміщення уламків та ступінь ушкодження тканин.

Лікування

Тактика лікування залежить від виду та складності перелому.

Консервативне лікування може включати:

• фіксацію щелепи;
• накладання шин;
• медикаментозну терапію;
• знеболення;
• антибактеріальні препарати за потреби.

При складних переломах або значному зміщенні уламків може проводитися хірургічне лікування. Під час операції лікар відновлює правильне положення кісткових фрагментів і фіксує їх спеціальними конструкціями.

У період відновлення пацієнту рекомендують щадне харчування, обмеження навантаження на щелепу та дотримання рекомендацій лікаря.

Профілактика

Для зниження ризику перелому нижньої щелепи рекомендується:

• використовувати захисне спорядження під час занять спортом;
• дотримуватися правил безпеки на дорозі та виробництві;
• уникати травмонебезпечних ситуацій;
• своєчасно лікувати захворювання кісткової тканини;
• підтримувати здоровий спосіб життя.

При будь-якій травмі обличчя важливо не займатися самолікуванням і звернутися до спеціаліста для своєчасної діагностики та лікування.