Стронгілоїдоз - TOP Clinic DENIS

Стронгілоїдоз: симптоми, діагностика та лікування захворювання

24.04.2026
Стронгілоїдоз: Симптоми, ознаки та методи лікування
Про захворювання
Види
Симптоми
Причини
Діагностика
Лікування
Профілактика

Про захворювання

Стронгілоїдоз — це паразитарне захворювання, викликане круглими гельмінтами Strongyloides stercoralis. Інфекція може протікати безсимптомно або з незначними проявами, але в деяких випадках призводить до тяжких ускладнень, особливо у людей зі зниженим імунітетом. Особливістю цього паразита є здатність до самозараження, що сприяє хронічному перебігу захворювання.

Види

Розрізняють такі форми стронгілоїдозу:

  • Гострий стронгілоїдоз — виникає після первинного зараження
  • Хронічний стронгілоїдоз — може тривати роками з періодичними симптомами
  • Гіперінфекційний синдром — важка форма, що розвивається при ослабленому імунітеті та супроводжується масивним ураженням органів

Симптоми

Прояви захворювання можуть бути різноманітними:

  • свербіж, висипання на шкірі
  • кашель, задишка
  • біль у животі
  • діарея або закрепи
  • нудота, блювання
  • загальна слабкість
  • зниження апетиту
  • втрата ваги

У важких випадках можливе ураження легень, печінки, центральної нервової системи.

Причини

Зараження відбувається при контакті з ґрунтом, який містить личинки паразита. Основні фактори ризику:

  • ходіння босоніж по зараженому ґрунту
  • недотримання гігієни
  • проживання або подорожі в ендемічні регіони
  • контакт із забрудненою водою

Личинки проникають через шкіру, потрапляють у кровотік і далі в легені та кишечник.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу використовують:

  • аналіз калу на личинки паразита
  • серологічні дослідження (антитіла)
  • загальний аналіз крові (еозинофілія)
  • ПЛР-діагностику

Іноді потрібні повторні дослідження, оскільки паразит може виділятися нерегулярно.

Лікування

Основу лікування складають протипаразитарні препарати:

  • івермектин
  • альбендазол

Терапія підбирається індивідуально залежно від тяжкості захворювання. У складних випадках потрібне стаціонарне лікування та контроль лікаря. Після курсу терапії проводять повторні аналізи для підтвердження одужання.

Профілактика

Для запобігання зараженню рекомендується:

  • дотримуватись правил особистої гігієни
  • не ходити босоніж у потенційно заражених місцях
  • ретельно мити овочі та фрукти
  • використовувати чисту воду
  • регулярно проходити медичні обстеження