Цистоцеле: симптоми, причини, діагностика та лікування

Про захворювання

Цистоцеле — це опущення або випинання сечового міхура в порожнину піхви, яке виникає внаслідок ослаблення м'язів і зв'язок тазового дна. Цей стан належить до пролапсу тазових органів і найчастіше зустрічається у жінок після пологів, у період менопаузи або внаслідок вікових змін.

На ранніх стадіях цистоцеле може не викликати виражених симптомів, однак із прогресуванням захворювання з'являється відчуття дискомфорту, порушення сечовипускання та погіршення якості життя. Своєчасне звернення до лікаря дозволяє виявити проблему на ранньому етапі та обрати найбільш ефективний метод лікування.

Види

Залежно від ступеня опущення сечового міхура виділяють кілька ступенів цистоцеле:

• I ступінь — незначне опущення, при якому сечовий міхур лише трохи зміщується вниз. Симптоми можуть бути відсутні або проявлятися мінімально.
• II ступінь — сечовий міхур досягає входу до піхви або розташовується на його рівні. Жінка може відчувати тиск, дискомфорт і порушення сечовипускання.
• III ступінь — виражене випинання сечового міхура за межі піхви, що супроводжується значними клінічними проявами та потребує активного лікування.

Симптоми

Ознаки цистоцеле можуть відрізнятися залежно від ступеня захворювання. Найпоширенішими симптомами є:

• відчуття тиску або тяжкості внизу живота чи в ділянці піхви;
• відчуття стороннього тіла у піхві;
• видиме або відчутне випинання у піхві;
• часті позиви до сечовипускання;
• утруднене або неповне спорожнення сечового міхура;
• нетримання сечі під час кашлю, сміху чи фізичного навантаження;
• рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів;
• дискомфорт або біль під час статевого життя.

На початкових стадіях симптоми можуть посилюватися після фізичних навантажень і зменшуватися у положенні лежачи.

Причини

Основною причиною розвитку цистоцеле є ослаблення структур тазового дна, які підтримують сечовий міхур.

До факторів ризику належать:

• вагітність і природні пологи, особливо повторні або ускладнені;
• вікові зміни та менопауза;
• зниження рівня естрогенів;
• надмірна маса тіла;
• хронічний кашель;
• постійні закрепи;
• регулярне піднімання важких предметів;
• важка фізична праця;
• спадкова слабкість сполучної тканини;
• перенесені операції на органах малого таза.

Наявність одного або кількох факторів ризику не означає обов'язкового розвитку цистоцеле, проте значно підвищує ймовірність його виникнення.

Діагностика

Діагностика цистоцеле починається з консультації лікаря-гінеколога або урогінеколога. Під час прийому лікар збирає анамнез, уточнює скарги та проводить гінекологічний огляд, який дозволяє оцінити ступінь пролапсу.

За необхідності можуть бути призначені додаткові методи обстеження:

• ультразвукове дослідження органів малого таза;
• аналізи сечі;
• уродинамічні дослідження для оцінки функції сечового міхура;
• цистоскопія за показаннями;
• МРТ або інші методи візуалізації у складних клінічних випадках.

Комплексна діагностика допомагає визначити ступінь захворювання та підібрати оптимальну тактику лікування.

Лікування

Вибір методу лікування залежить від ступеня цистоцеле, віку пацієнтки, вираженості симптомів та загального стану здоров'я.

Консервативне лікування може включати:

• вправи для зміцнення м'язів тазового дна (вправи Кегеля);
• контроль маси тіла;
• лікування закрепів та хронічного кашлю;
• обмеження надмірних фізичних навантажень;
• використання вагінального песарія;
• місцеву естрогенотерапію у жінок після менопаузи за відсутності протипоказань.

Якщо консервативні методи не забезпечують достатнього результату або пролапс має значний ступінь, рекомендується хірургічне лікування. Сучасні операції спрямовані на відновлення нормального анатомічного положення сечового міхура та зміцнення структур тазового дна. Метод оперативного втручання визначається індивідуально після комплексного обстеження.

Профілактика

Знизити ризик розвитку цистоцеле допомагають:

• регулярне виконання вправ для тазового дна;
• підтримання здорової маси тіла;
• уникнення піднімання надмірних вантажів;
• своєчасне лікування кашлю та закрепів;
• достатня фізична активність;
• відновлення м'язів тазового дна після пологів;
• регулярні профілактичні огляди у гінеколога.

При появі перших симптомів не варто відкладати консультацію лікаря. Раннє виявлення цистоцеле дозволяє провести ефективне лікування та запобігти прогресуванню захворювання.