Тубулоінтерстиціальний нефрит: симптоми, причини та лікування

Про захворювання

Тубулоінтерстиціальний нефрит — це запальне захворювання нирок, при якому уражаються ниркові канальці та навколишня інтерстиціальна тканина. На відміну від деяких інших форм нефриту, патологічний процес переважно не зачіпає клубочки нирок, а розвивається в структурі, що відповідає за фільтрацію та реабсорбцію води й розчинених речовин.

Захворювання може виникати в будь-якому віці та здатне перебігати як у гострій, так і в хронічній формі. За відсутності своєчасного лікування тубулоінтерстиціальний нефрит може призводити до поступового погіршення функції нирок і розвитку хронічної ниркової недостатності.

Види

Залежно від характеру перебігу виділяють:

• Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит - розвивається швидко, часто протягом кількох днів або тижнів після впливу провокуючого фактора. За умови своєчасного лікування функція нирок зазвичай відновлюється.
• Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит - характеризується тривалим перебігом та поступовим пошкодженням тканин нирок. Симптоми можуть тривалий час бути малопомітними, через що захворювання нерідко виявляють уже на стадії зниження функції нирок.

Також захворювання може бути:

• медикаментозним;
• інфекційним;
• токсичним;
• аутоімунним;
• метаболічним.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від форми та ступеня ураження нирок.

До найбільш поширених симптомів належать:

• підвищена втомлюваність;
• загальна слабкість;
• підвищення температури тіла;
• біль або дискомфорт у поперековій ділянці;
• зниження апетиту;
• нудота;
• підвищена спрага;
• часте сечовипускання;
• зміна кількості сечі;
• набряки;
• підвищення артеріального тиску.

У деяких випадках гострий тубулоінтерстиціальний нефрит може супроводжуватися висипаннями на шкірі та алергічними реакціями, особливо якщо захворювання пов'язане з прийомом лікарських препаратів.

Причини

Розвиток тубулоінтерстиціального нефриту може бути пов'язаний із різними факторами.

Основними причинами є:

• тривалий або безконтрольний прийом лікарських засобів;
• бактеріальні та вірусні інфекції;
• аутоімунні захворювання;
• вплив токсичних речовин;
• порушення обміну речовин;
• спадкова схильність;
• тривале порушення відтоку сечі.

Серед лікарських препаратів найчастіше причиною стають деякі антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби та окремі групи діуретиків.

Діагностика

Діагностика тубулоінтерстиціального нефриту починається зі збору анамнезу та оцінки скарг пацієнта.

Для підтвердження діагнозу можуть призначатися:

• загальний аналіз сечі;
• біохімічний аналіз крові;
• загальний аналіз крові;
• визначення рівня креатиніну та швидкості клубочкової фільтрації;
• ультразвукове дослідження нирок;
• імунологічні дослідження;
• комп'ютерна томографія за показаннями;
• біопсія нирки у складних діагностичних випадках.

Комплексне обстеження дозволяє визначити причину захворювання, оцінити ступінь ураження нирок та підібрати оптимальну тактику лікування.

Лікування

Лікування тубулоінтерстиціального нефриту залежить від причини, форми захворювання та вираженості змін у нирках.

Терапія може включати:

• усунення провокуючого фактора;
• відміну або заміну лікарських препаратів, що викликали захворювання;
• лікування інфекцій;
• протизапальну терапію;
• корекцію водно-електролітного балансу;
• контроль артеріального тиску;
• спеціальну дієту;
• лікування супутніх захворювань.

У тяжких випадках при значному порушенні функції нирок може виникати потреба в замісній нирковій терапії.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку тубулоінтерстиціального нефриту рекомендується:

• приймати лікарські препарати лише за призначенням лікаря;
• уникати самолікування;
• своєчасно лікувати інфекційні захворювання;
• дотримуватися питного режиму;
• контролювати артеріальний тиск;
• проходити профілактичні медичні огляди;
• регулярно перевіряти функцію нирок за наявності факторів ризику;
• уникати контакту з токсичними речовинами.

Своєчасне звернення до лікаря та рання діагностика допомагають запобігти розвитку ускладнень і зберегти функцію нирок.