Блефарохалазис: симптоми, причини, діагностика та лікування

Про захворювання

Блефарохалазис — рідкісне захворювання повік, для якого характерні повторні епізоди набряку, найчастіше верхніх повік. Після зменшення набряку шкіра та прилеглі тканини поступово можуть втрачати еластичність, ставати тоншими та розтягнутими. У результаті з'являється надлишок шкіри, опущення повіки та зміни її анатомічної форми.

Захворювання зазвичай починається в дитячому або підлітковому віці, хоча може проявитися і в дорослому віці. Епізоди набряку можуть виникати періодично протягом декількох років, а згодом ставати рідшими або повністю припинятися. При цьому структурні зміни повік можуть зберігатися навіть після завершення активної фази захворювання.

Блефарохалазис не слід плутати з дерматохалазисом. Дерматохалазис — це переважно вікове або конституційне надлишкове утворення шкіри повік, тоді як для блефарохалазису характерні саме повторні епізоди набряку з подальшим стоншенням і розтягненням тканин.

У більшості випадків блефарохалазис не становить безпосередньої загрози для самого ока, однак виражене опущення повік може частково перекривати поле зору та впливати на якість життя.

Види

Єдиної універсальної класифікації блефарохалазису за видами не існує. З практичної точки зору перебіг захворювання можна умовно розглядати за його активністю та характером змін.

• Активна фаза характеризується періодичними епізодами набряку повік. Набряк зазвичай виникає раптово, може бути однобічним або двобічним і через певний час самостійно зменшується.
• Неактивна, або пізня, фаза формується після повторних епізодів набряку. Шкіра повік стає тонкою, в'ялою та менш еластичною. Можуть з'являтися надлишок шкіри, опущення верхньої повіки, зміщення або випинання орбітальних тканин.

За поширенням процес може бути:

• двобічним — зміни виникають на обох повіках, що спостерігається найчастіше;
• однобічним — прояви переважно локалізовані на одному оці.

Ступінь вираженості захворювання також може відрізнятися: від незначних косметичних змін до суттєвого опущення повіки з обмеженням поля зору.

Симптоми

Основним проявом блефарохалазису є періодичний набряк повік. Епізоди можуть тривати від декількох годин до кількох днів, після чого набряк поступово зменшується.

Під час загострення можуть спостерігатися:

• набряк верхніх повік;
• почервоніння шкіри повік;
• почервоніння кон'юнктиви;
• відчуття важкості або напруження в ділянці повік;
• сльозотеча;
• тимчасове звуження очної щілини;
• часткове перекриття поля зору через набряк.

При тривалому перебігу захворювання можуть виникати інші зміни:

• стоншення шкіри повік;
• втрата еластичності шкіри;
• поява дрібних зморшок і характерної тонкої, «паперової» шкіри;
• надлишок шкіри верхньої повіки;
• опущення верхньої повіки — птоз;
• зміна положення краю повіки;
• виворіт або заворот повіки в окремих випадках;
• випинання жирової тканини орбіти;
• порушення поля зору при значному нависанні тканин.

Біль не є типовим симптомом блефарохалазису. Якщо набряк супроводжується вираженим болем, значним погіршенням зору, двоїнням, різким почервонінням ока або іншими гострими симптомами, необхідно звернутися до офтальмолога для виключення інших захворювань.

Причини

Точна причина розвитку блефарохалазису остаточно не встановлена. Вважається, що в основі захворювання можуть лежати запальні та імунні механізми, які впливають на структуру сполучної тканини повік.

Однією з особливостей блефарохалазису є поступове руйнування еластичних волокон шкіри після повторних епізодів набряку. Через це тканини втрачають пружність, стають тоншими та розтягнутими.

Серед можливих факторів, які можуть бути пов'язані з появою або загостренням захворювання, розглядають:

• гормональні зміни, зокрема період статевого дозрівання;
• алергічні реакції;
• інфекційні захворювання та стани, що супроводжуються підвищенням температури;
• стрес;
• фізичне навантаження;
• втому;
• механічні подразнення або травми ділянки очей;
• інші індивідуальні фактори.

Водночас наявність одного з цих факторів не означає, що він є безпосередньою причиною блефарохалазису. У багатьох пацієнтів конкретний провокувальний фактор встановити не вдається.

У деяких випадках лікар також може перевірити, чи не пов'язані набряки повік з іншими захворюваннями, зокрема ангіоневротичним набряком, захворюваннями щитоподібної залози або рідкісними системними станами.

Діагностика

Блефарохалазис переважно діагностують за характерною історією захворювання та результатами офтальмологічного огляду. Важливо повідомити лікарю, коли вперше з'явилися набряки, як часто вони виникають, скільки тривають та чи залишаються після них зміни шкіри повік.

Під час огляду лікар оцінює:

• стан шкіри повік;
• наявність набряку та почервоніння;
• симетричність очей;
• положення верхніх і нижніх повік;
• ступінь птозу;
• стан кон'юнктиви;
• поле зору;
• рухливість очей;
• наявність надлишку шкіри або випинання орбітальних тканин.

Оскільки прояви блефарохалазису можуть нагадувати інші захворювання, важливо провести диференційну діагностику. Лікар може виключати блефарит, алергічний або ангіоневротичний набряк, захворювання щитоподібної залози, синдром в'ялої повіки, запальні захворювання орбіти та інші причини набряку.

Додаткові лабораторні аналізи або інструментальні дослідження призначаються не всім пацієнтам. Вони можуть бути необхідні, якщо симптоми нетипові або є підозра на інше захворювання. У певних випадках проводять аналізи крові, дослідження функції щитоподібної залози, імунологічні дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію.

Якщо надлишок тканин повік впливає на поле зору, лікар може рекомендувати його оцінювання за допомогою спеціального периметричного дослідження.

Лікування

Тактика лікування залежить від фази захворювання та вираженості змін.

Під час активних епізодів основним завданням є контроль набряку та пошук можливих провокувальних факторів. У деяких випадках лікар може призначити медикаментозне лікування, однак універсальної схеми терапії блефарохалазису не існує. Самостійно використовувати гормональні, протиалергічні чи протизапальні препарати не рекомендується.

Якщо активні епізоди припинилися, але залишилися виражені структурні зміни повік, медикаментозне лікування зазвичай не може відновити втрачену еластичність тканин.

За наявності значного надлишку шкіри, птозу або порушення поля зору може бути рекомендоване хірургічне лікування. Найчастіше застосовують блефаропластику, під час якої видаляють надлишок шкіри та, за необхідності, коригують інші зміни тканин повік.

Оперативне лікування планують переважно після того, як активна фаза захворювання завершилася або стала стабільною. Це важливо для зменшення ризику повторних змін і необхідності додаткової корекції.

Перед операцією офтальмолог або окулопластичний хірург проводить детальне обстеження, оцінює стан повік, функцію м'язів, поле зору та визначає оптимальний обсяг втручання.

Важливо розуміти, що блефаропластика коригує наслідки структурних змін повік, але не усуває невідому причину самого захворювання. Тому рішення про операцію приймається індивідуально після консультації спеціаліста.

Профілактика

Оскільки точна причина блефарохалазису невідома, специфічної профілактики, яка гарантовано запобігає розвитку захворювання, не існує.

Водночас для зниження ризику подразнення очей і своєчасного виявлення патологічних змін рекомендується:

• регулярно проходити профілактичні огляди в офтальмолога;
• не ігнорувати повторні епізоди набряку повік;
• уникати відомих індивідуальних факторів, які можуть провокувати набряк;
• захищати очі від травм і надмірного ультрафіолетового випромінювання;
• не використовувати лікарські препарати для очей або повік без рекомендації лікаря;
• своєчасно лікувати захворювання, які можуть супроводжуватися набряком повік;
• при повторних епізодах фіксувати їх частоту, тривалість і можливі провокувальні фактори.

Блефарохалазис є рідкісним захворюванням, яке потребує уважної диференційної діагностики. Якщо набряк повік повторюється або поступово з'являється їх опущення, варто звернутися до офтальмолога. Своєчасне обстеження допоможе визначити причину змін, виключити інші захворювання та підібрати оптимальну тактику лікування.