Епіфора: причини, симптоми, діагностика та лікування

Про захворювання

Епіфора — це надмірна сльозотеча, за якої сльози не утримуються на поверхні ока та можуть постійно стікати по щоках. У нормі сльози виробляються слізними залозами, рівномірно розподіляються по поверхні ока під час моргання, а потім відводяться через слізні точки, слізні канальці, слізний мішок і носослізний канал у порожнину носа.

Епіфора виникає тоді, коли порушується баланс між утворенням і відведенням сліз. Причиною може бути як надмірне рефлекторне вироблення сліз у відповідь на подразнення поверхні ока, так і порушення їх відтоку.

Важливо розуміти, що сльозотеча не завжди означає, що око виробляє «занадто багато сліз». Наприклад, при синдромі сухого ока поверхня ока подразнюється, що може запускати рефлекторну сльозотечу. Водночас при звуженні або непрохідності слізних шляхів сльози не можуть нормально відтікати й накопичуються біля ока.

Епіфора може виникати в одному або обох очах, бути постійною або періодичною. Вона зустрічається у людей різного віку та може бути пов'язана із захворюваннями очей, повік, слізних шляхів або носа.

Якщо сльозотеча триває тривалий час, повторюється без очевидної причини або супроводжується болем, почервонінням, погіршенням зору чи виділеннями з ока, варто звернутися до офтальмолога.

Види

За механізмом виникнення епіфору умовно можна розділити на кілька основних видів.

• Рефлекторна епіфора виникає через подразнення поверхні ока. Сльозова залоза починає виробляти більше сліз у відповідь на сухість, запалення, алергію, холод, вітер, яскраве світло або потрапляння стороннього тіла.
• Епіфора через порушення відтоку сліз пов'язана зі звуженням або непрохідністю слізних шляхів. Сльози виробляються нормально, але не можуть повноцінно потрапити в носову порожнину.
• Механічна епіфора може виникати при змінах положення слізної точки, повік або інших анатомічних структур, через що сльоза не потрапляє до слізних шляхів належним чином.
• Функціональна епіфора виникає тоді, коли анатомічної повної закупорки слізних шляхів немає, але механізм відведення сліз працює недостатньо ефективно.

У деяких випадках причини поєднуються. Наприклад, у людини одночасно можуть бути сухість очей і часткове звуження слізного каналу. Тому для правильного лікування важливо визначити основну причину сльозотечі.

Симптоми

Основний симптом епіфори — надмірна або постійна сльозотеча. Сльози можуть накопичуватися в куточку ока або стікати по обличчю.

Також можуть виникати:

• відчуття постійно вологих очей;
• сльозотеча на холоді або вітрі;
• печіння чи подразнення очей;
• відчуття стороннього тіла;
• свербіж, особливо при алергічних захворюваннях;
• почервоніння очей;
• дискомфорт під час моргання;
• затуманення зору через надлишок сліз;
• слизові або гнійні виділення;
• припухлість у ділянці внутрішнього кута ока;
• біль або чутливість у ділянці слізного мішка.

Характер симптомів може допомогти лікарю визначити ймовірну причину. Наприклад, сльозотеча разом із печінням і відчуттям сухості може бути пов'язана із порушенням слізної плівки. А постійне стікання сліз по щоці, особливо з одного боку, може свідчити про порушення відтоку.

Якщо сльозотеча виникла раптово та супроводжується сильним болем, вираженим почервонінням, світлобоязню, травмою або різким погіршенням зору, необхідно якнайшвидше звернутися за медичною допомогою.

Причини

Причини епіфори різноманітні, тому однаковий симптом у різних людей може мати абсолютно різне походження.

• Захворювання поверхні ока - до надмірної сльозотечі можуть призводити синдром сухого ока, запалення кон'юнктиви або рогівки, мікротравми та інші стани, що подразнюють поверхню ока.
• Алергія - алергічний кон'юнктивіт та алергічний риніт часто супроводжуються сльозотечею. Зазвичай при цьому виникають свербіж, почервоніння, набряк повік, чхання або закладеність носа.
• Запалення та інфекції - кон'юнктивіт, кератит та інші запальні захворювання очей можуть супроводжуватися сльозотечею. У такому випадку важливо лікувати не сам симптом, а захворювання, яке його спричинило.
• Стороннє тіло - пил, частинка піску, війка або інше стороннє тіло можуть подразнювати рогівку та викликати інтенсивну рефлекторну сльозотечу.
• Порушення прохідності слізних шляхів - звуження або закупорка слізних точок, канальців чи носослізного каналу перешкоджають нормальному відтоку сліз. Причиною можуть бути вікові зміни, запалення, травми, рубцеві зміни або інші захворювання.
• Зміни положення повік - ектропіон, ентропіон, слабкість або деформація нижньої повіки можуть порушувати контакт слізної точки з поверхнею ока. У результаті сльоза не потрапляє належним чином до слізних шляхів.
• Захворювання носа та приносових пазух - запальні процеси, поліпи, алергічні захворювання та деякі анатомічні зміни в ділянці носа можуть впливати на відтік сліз.
• Вікові зміни - з віком змінюється стан слізної плівки, повік і слізних шляхів. Тому у людей старшого віку епіфора може бути пов'язана одразу з кількома факторами.
• Вроджені особливості - у дітей однією з найпоширеніших причин сльозотечі є вроджена непрохідність носослізного каналу. У багатьох випадках вона може минати самостійно, але іноді потребує спостереження або спеціального лікування.

Діагностика

Діагностика епіфори починається з консультації офтальмолога. Лікар з'ясовує, коли виникла сльозотеча, чи є вона постійною, однобічною або двобічною, чи посилюється на холоді або вітрі, а також чи супроводжується болем, свербежем, почервонінням або змінами зору.

Під час огляду оцінюють стан:

• поверхні ока;
• рогівки та кон'юнктиви;
• слізної плівки;
• повік;
• слізних точок;
• слізних канальців;
• ділянки слізного мішка.

За необхідності лікар може провести додаткові тести.

• Тест Ширмера допомагає оцінити утворення сліз.
• Тест із флуоресцеїном може використовуватися для оцінки слізної плівки та швидкості виведення барвника з поверхні ока.
• Промивання та зондування слізних шляхів дозволяють оцінити їх прохідність і визначити можливе місце звуження або закупорки.

У складніших випадках можуть застосовуватися інструментальні методи дослідження, зокрема візуалізація слізних шляхів, ендоскопічне обстеження носа або методи променевої діагностики.

Обсяг обстеження визначає лікар залежно від симптомів та результатів первинного огляду. Не кожному пацієнту потрібні всі можливі дослідження.

Лікування

Лікування епіфори залежить від причини. Тому універсального препарату або процедури, яка підходить усім пацієнтам, не існує.

При сухості очей та нестабільності слізної плівки лікар може призначити зволожувальні засоби та лікування основного захворювання поверхні ока.

Якщо сльозотеча пов'язана з алергією, необхідно контролювати алергічне запалення. При інфекційних або запальних захворюваннях застосовується відповідне лікування.

Якщо причиною є стороннє тіло, його необхідно видалити.

При неправильному положенні повіки може знадобитися медикаментозне або хірургічне лікування залежно від характеру порушення.

При звуженні або непрохідності слізних шляхів можуть застосовуватися процедури для відновлення їх прохідності. У деяких випадках виконують розширення слізних точок, промивання або зондування слізних шляхів.

Якщо носослізний канал суттєво або повністю заблокований і консервативне лікування не допомагає, може бути рекомендоване хірургічне втручання для створення нового шляху відтоку сліз у носову порожнину. Одним із таких методів є дакріоцисторіностомія.

У дітей із вродженою непрохідністю носослізного каналу тактика залежить від віку дитини, вираженості симптомів і тривалості проблеми. У частини дітей прохідність відновлюється самостійно, а в інших випадках може знадобитися спеціальна процедура.

Самостійно використовувати антибактеріальні або інші лікувальні краплі при тривалій сльозотечі не варто. Спочатку необхідно встановити причину симптому.

Профілактика

Не всі випадки епіфори можна попередити, особливо якщо вона пов'язана з віковими або анатомічними особливостями. Проте можна зменшити ризик деяких причин сльозотечі.

Для цього рекомендується:

• не терти очі руками;
• дотримуватися правил гігієни очей;
• захищати очі від пилу, вітру та інших подразників;
• використовувати захисні окуляри під час роботи, пов'язаної з ризиком травмування очей;
• контролювати алергічні захворювання;
• робити перерви під час тривалої роботи за комп'ютером;
• підтримувати комфортну вологість повітря;
• своєчасно лікувати запальні та інфекційні захворювання очей;
• не використовувати очні краплі без рекомендації лікаря протягом тривалого часу;
• регулярно проходити профілактичні огляди офтальмолога.

Епіфора — це не самостійний діагноз, а симптом, який може мати багато причин. Саме тому тривалу або незрозумілу сльозотечу не варто просто «терпіти» або лікувати самостійно. Правильна діагностика дозволяє визначити джерело проблеми та підібрати лікування, спрямоване саме на її причину.