Хронічне запалення сльозовивідних шляхів: симптоми і лікування

Про захворювання

Хронічне запалення сльозовивідних шляхів найчастіше проявляється у вигляді хронічного дакріоциститу — тривалого запалення слізного мішка. Захворювання зазвичай виникає через порушення прохідності носослізного каналу, внаслідок чого сльоза не може нормально відтікати з ока в порожнину носа.

У нормі сльозова рідина через слізні точки у внутрішньому куті ока потрапляє до слізних канальців, далі — у слізний мішок і через носослізний канал відводиться в ніс. Якщо на цьому шляху виникає звуження або закупорка, сльоза накопичується у слізному мішку. Застій рідини створює умови для розмноження мікроорганізмів і розвитку запального процесу.

На відміну від гострого дакріоциститу, хронічна форма може тривалий час перебігати без вираженого болю та температури. Найхарактернішими проявами є постійна або періодична сльозотеча, дискомфорт у внутрішньому куті ока та слизові або гнійні виділення.

Хронічний процес не варто залишати без уваги. За тривалого перебігу можуть виникати повторні загострення та інфекційні ускладнення, тому важливо встановити причину порушення відтоку сльози та відновити прохідність сльозовивідних шляхів.

Види

Запалення сльозовивідної системи може мати різний перебіг. Основними формами дакріоциститу є:

• Гострий дакріоцистит. Розвивається швидко та супроводжується болем, почервонінням і набряком у ділянці слізного мішка. У деяких випадках може підвищуватися температура тіла.
• Хронічний дакріоцистит. Характеризується тривалим або рецидивним перебігом. Найчастіше пацієнта турбують сльозотеча, відчуття дискомфорту та виділення з ока.
• Вроджений дакріоцистит. Зустрічається у дітей, зокрема новонароджених, і пов'язаний із порушенням прохідності носослізного каналу.

За причиною виникнення запальний процес може бути пов'язаний із бактеріальною інфекцією, травмами, захворюваннями носа та навколоносових пазух, змінами після оперативних втручань або механічною непрохідністю сльозовивідних шляхів.

Симптоми

Ознаки хронічного запалення сльозовивідних шляхів можуть бути незначними, але з часом ставати постійними.

Найчастіше пацієнти відзначають:

• постійну або періодичну сльозотечу;
• відчуття вологи біля внутрішнього кута ока;
• слизові або слизово-гнійні виділення;
• накопичення виділень у внутрішньому куті ока;
• почервоніння та подразнення слизової оболонки ока;
• припухлість у ділянці слізного мішка;
• дискомфорт або відчуття тиску біля носа та внутрішнього кута ока;
• повторні епізоди запалення.

Характерною ознакою може бути поява слизового або гнійного секрету зі слізних точок при натисканні на ділянку слізного мішка.

Якщо на тлі хронічного процесу раптово виникають виражений біль, значний набряк, почервоніння, підвищення температури або погіршення загального самопочуття, необхідно якомога швидше звернутися до офтальмолога.

Причини

Основною причиною хронічного дакріоциститу є порушення прохідності носослізного каналу. Через це сльозова рідина не відводиться належним чином, накопичується у слізному мішку та створює умови для розвитку запалення.

До факторів, які можуть сприяти розвитку захворювання, належать:

• звуження або закупорка носослізного каналу;
• хронічні захворювання носа та навколоносових пазух;
• перенесені травми носа та очниці;
• оперативні втручання на носі або навколоносових пазухах;
• анатомічні особливості сльозовивідної системи;
• утворення дакріолітів — щільних скупчень матеріалу в сльозовивідних шляхах;
• запальні захворювання навколишніх тканин;
• бактеріальна інфекція.

У деяких випадках точну причину непрохідності можна встановити лише після спеціального обстеження сльозовивідних шляхів.

Діагностика

Діагностика починається з консультації офтальмолога. Лікар оцінює скарги пацієнта, тривалість симптомів, проводить огляд очей і ділянки слізного мішка.

Залежно від клінічної ситуації можуть застосовуватися:

• Огляд і пальпація ділянки слізного мішка. Дозволяють оцінити набряк, болючість і характер виділень.
• Проби на прохідність сльозовивідних шляхів. Допомагають визначити, чи проходить сльозова рідина через носослізний канал.
• Промивання сльозовивідних шляхів. Метод дає змогу оцінити прохідність системи та приблизно визначити рівень її порушення.
• Зондування сльозовивідних шляхів. Може застосовуватися для уточнення локалізації звуження або непрохідності.
• Флюоресцеїнові проби та біомікроскопія. Допомагають оцінити стан поверхні ока та сльозовідведення.
• Дакріоцистографія або інші методи візуалізації. За показаннями можуть використовуватися для детальної оцінки анатомії сльозовивідних шляхів і визначення ділянки обструкції.

У разі підозри на захворювання носа або навколоносових пазух може знадобитися консультація отоларинголога.

Лікування

Тактика лікування залежить від причини захворювання, ступеня порушення прохідності сльозовивідних шляхів і наявності активного запального процесу.

При хронічному дакріоциститі медикаментозне лікування може використовуватися для контролю інфекції та запалення, однак воно не завжди усуває основну причину захворювання — механічну непрохідність сльозовивідного каналу.

Лікар може призначити:

• антибактеріальні очні краплі або мазі — за наявності бактеріального запалення;
• промивання сльозовивідних шляхів;
• зондування сльозовивідних шляхів;
• інші малоінвазивні методи відновлення прохідності — залежно від конкретної причини.

При стійкій непрохідності та хронічному перебігу може бути рекомендоване хірургічне лікування — дакріоцисториностомія. Під час процедури створюється новий шлях відтоку сльози зі слізного мішка до порожнини носа, що дозволяє відновити нормальне сльозовідведення.

У сучасній офтальмології можуть застосовуватися різні варіанти втручань, зокрема ендоназальна дакріоцисториностомія. Конкретний метод лікар обирає після визначення рівня та причини непрохідності.

Важливо не використовувати антибактеріальні краплі самостійно та не намагатися самостійно промивати або зондувати сльозовивідні шляхи. Такі процедури повинен виконувати медичний фахівець.

Профілактика

Не всі випадки хронічного дакріоциститу можна попередити, особливо якщо причиною є анатомічні особливості або стійке звуження носослізного каналу. Водночас можна знизити ризик розвитку та загострень захворювання.

Для цього рекомендується:

• дотримуватися гігієни очей та повік;
• своєчасно лікувати запальні захворювання очей;
• не використовувати чужу косметику та засоби для догляду за очима;
• своєчасно лікувати захворювання носа та навколоносових пазух;
• звертатися до офтальмолога при тривалій або незрозумілій сльозотечі;
• не ігнорувати повторні слизові або гнійні виділення з ока;
• після травм носа, очниці або оперативних втручань звертатися до лікаря при появі порушень сльозовідведення.

Постійна сльозотеча — не завжди просто реакція на втому, холод чи вітер. Якщо вона триває протягом тривалого часу або супроводжується виділеннями з ока, варто звернутися до офтальмолога. Своєчасна діагностика допомагає визначити причину порушення відтоку сльози та підібрати оптимальне лікування.