Лагофтальм: симптоми, причини, діагностика та лікування

Про захворювання

Лагофтальм — це стан, за якого людина не може повністю зімкнути повіки. Неповне закриття очної щілини може виникати під час неспання, моргання або сну. Особливо небезпечним є нічний лагофтальм, коли людина не помічає, що очі залишаються частково відкритими.

Через неповне змикання повік слізна плівка недостатньо захищає поверхню ока. Це може призводити до сухості, подразнення та пошкодження рогівки. У запущених випадках можливий розвиток кератопатії, кератиту, ерозій або виразки рогівки, що може негативно впливати на зір.

Лагофтальм не завжди є самостійним захворюванням. Часто він є симптомом іншого порушення, тому важливо встановити причину неповного змикання повік.

Види

Залежно від механізму виникнення розрізняють кілька видів лагофтальму:

• Паралітичний лагофтальм — виникає через порушення роботи лицевого нерва, який відповідає, зокрема, за рухи м'язів, що закривають повіки. Часто стан розвивається після ураження лицевого нерва.
• Механічний лагофтальм — пов'язаний із фізичною перешкодою, яка не дозволяє повністю зімкнути повіки. Причиною можуть бути новоутворення, набряк, деформації або зміни тканин повік.
• Рубцевий лагофтальм — виникає через укорочення або деформацію шкіри та інших тканин повік після травм, опіків, операцій чи запальних процесів.
• Вроджений лагофтальм — присутній від народження та може бути пов'язаний з особливостями розвитку повік або навколишніх тканин.
• Нічний лагофтальм — неповне змикання повік під час сну. Людина може не знати про проблему, однак вранці часто виникають сухість, печіння, почервоніння або відчуття стороннього тіла в очах.

Лагофтальм також може бути однобічним або двобічним — залежно від того, одне чи обидва ока залучені.

Симптоми

Основною ознакою лагофтальму є неможливість повністю закрити око. Інші симптоми залежать від вираженості стану та тривалості впливу на поверхню ока.

Найчастіше пацієнти скаржаться на:

• сухість очей;
• печіння та подразнення;
• відчуття піску або стороннього тіла в оці;
• почервоніння очей;
• підвищену чутливість до світла;
• сльозотечу;
• дискомфорт або біль в очах;
• затуманення зору;
• відчуття сухості та подразнення, особливо після пробудження.

Для нічного лагофтальму характерні симптоми, які найбільш виражені вранці. Людина може прокидатися з відчуттям, що очі сильно пересохли, а після моргання або використання зволожувальних засобів стан тимчасово покращується.

Якщо неповне змикання повік призводить до значного пересихання або пошкодження рогівки, можуть виникати біль, виражена світлобоязнь і погіршення зору. У такій ситуації необхідно якнайшвидше звернутися до офтальмолога.

Причини

Причини лагофтальму можуть бути різними. Однією з найпоширеніших є порушення функції лицевого нерва.

Серед можливих причин:

• параліч або парез лицевого нерва;
• наслідки інсульту або інших неврологічних захворювань;
• травми обличчя та очниці;
• операції на повіках, обличчі або в ділянці очниці;
• рубцеві зміни шкіри та тканин повік;
• пухлини та інші новоутворення;
• виражений набряк повік;
• деформації або зміни положення повік;
• вроджені особливості розвитку;
• порушення роботи м'язів, відповідальних за закриття очей.

У деяких випадках лагофтальм може бути пов'язаний із надмірним скороченням або недостатньою рухливістю тканин повік. Окремо виділяють нічний лагофтальм, який може виникати без очевидних порушень у денний час.

Для ефективного лікування важливо не лише усунути симптоми, а й визначити основну причину стану.

Діагностика

Діагностикою лагофтальму займається офтальмолог. За потреби пацієнта можуть направити на консультацію до невролога, окулопластичного хірурга або іншого профільного спеціаліста.

Під час консультації лікар:

• збирає анамнез та уточнює, коли з'явилися симптоми;
• оцінює можливість повного закриття очей;
• визначає, чи є лагофтальм однобічним або двобічним;
• оцінює рухливість повік та функцію лицевого нерва;
• оглядає поверхню ока та рогівку;
• перевіряє стан слізної плівки та вираженість сухості очей;
• за необхідності проводить фарбування рогівки спеціальними барвниками для виявлення ділянок пошкодження.

Залежно від передбачуваної причини можуть знадобитися додаткові обстеження, зокрема неврологічна діагностика або візуалізаційні дослідження.

Важливим завданням діагностики є оцінка не лише самого факту неповного змикання повік, а й стану рогівки. Саме тривалий контакт рогівки з повітрям може спричинити її пересихання та пошкодження.

Лікування

Тактика лікування лагофтальму залежить від причини, вираженості симптомів, тривалості стану та ступеня пошкодження поверхні ока.

Основне завдання лікування — захистити рогівку від пересихання та пошкодження й забезпечити максимально повне змикання повік.

Для зменшення сухості та захисту поверхні ока лікар може призначити:

• зволожувальні очні краплі — штучні сльози;
• гелеві або мазеві засоби для очей, особливо перед сном;
• спеціальні методи додаткового зволоження поверхні ока;
• захисні пов'язки або інші засоби для забезпечення закриття ока під час сну.

Якщо лагофтальм пов'язаний із порушенням роботи лицевого нерва, лікування основного неврологічного стану може сприяти відновленню функції повік.

При стійкому або вираженому лагофтальмі, коли консервативні методи не забезпечують достатнього захисту рогівки, можуть розглядатися хірургічні методи лікування. Залежно від ситуації це може бути корекція положення повіки, встановлення спеціальної ваги у верхню повіку або часткова тарзорафія — хірургічне зменшення очної щілини для забезпечення захисту рогівки.

Метод лікування підбирається індивідуально після офтальмологічного обстеження. Самостійно використовувати очні мазі, заклеювати повіки або застосовувати інші методи лікування без консультації лікаря не рекомендується.

Профілактика

Специфічної профілактики лагофтальму не існує, оскільки він може бути наслідком різних неврологічних, травматичних, вроджених або офтальмологічних причин.

Для зниження ризику ускладнень важливо:

• своєчасно звертатися до офтальмолога при неповному закритті очей;
• не ігнорувати постійну сухість, печіння або почервоніння очей;
• проходити контрольні огляди після операцій або травм в ділянці повік;
• дотримуватися рекомендацій лікаря при захворюваннях лицевого нерва;
• використовувати призначені лікарем зволожувальні засоби;
• особливо уважно ставитися до симптомів, які виникають після пробудження.

Якщо ви помітили, що під час сну очі залишаються частково відкритими, або регулярно прокидаєтеся із сухістю, печінням чи почервонінням очей, варто звернутися до офтальмолога. Своєчасна діагностика допомагає захистити рогівку та підібрати оптимальне лікування.